КРАЙ. СТОРОНА. ВІТЧИЗНА.
ЗВИЧАЇ. ОСОБА — КОЛЕКТИВ.
ІСТОРИЧНІ ПРИСЛІВ'Я.

Бойко.
1.  Бойки, що роблять мало, а ходять по-легойки (Фр., І, 1, 102).
2.   Бойко в молоці волосся миє, а в маслі сорочку варит (Там же).

3. Бойко   череватий:   з'їв   миску   борщу   та   й   ще   каже   дати
(Там же).
4.  Дурний бойко, не видів огірків та й каже, що то гарбузята (Там же).
5.  Питали сі бойка: як ліпше кожух носити, ци вовнов наверха, ци до середини? (Фр., І, 1, 103).
Гонор — город, народ, норов.
1.   Інший город — інший гомін (Укр. пр., 1963, 202).
2.  а) Що город —то інший народ (ШФЕ, 29 3, 122, 31); б) Що город, то й народ (Фр., 1, 2, 425).
3.   а) Що город —- то й гонор (Ном.. 152); б) Що город — то норов (Могила II.; Зін., 257; Перем., 1854, 104; Ном., 152; Закр., 224; Фр., 1, 2, 425; Укр. пр., 1936, 167; 11. ск., 1971, 82); в) Що гонор, то норов, ЩО голова, ТО й розум (Ном., 152; Укр. пр., 1963, 202); г) Що город, то норов, що село, то обичай (//. н., Вол.).— Рос: Снег., 455; Рибн., 87; Жуков, 439; Даль, 685; біл.: Гр.,  1, 294.
Звичай.
1.  а) Звичай —то другий закон (ШФЕ, 29-3, 122, 31); б) Інший край — інший звичай (7/. н., Бук.).
2.  а) Кожен край має свій обичай (Ільк., 43; Закр., 171; Ном., 152; І і исл. 277).— Біл.: Гр., 1, 294; б) Що край, то інший звичай (Закр., 204; 11 рип., 135; 1МФЕ, 29-3, 117, 10); в) Що чоловік, то й обичай (Зін., 256; Ном., 152); г) Що вісь, то іншая ніснь, що край,— то інший обичай (Укр. пр., 1963, 202); д) Що край, то звичай, що сторона, то новина! (Укр. пр., 1936, 144; 1955, 262); є) Що край, то обичай (Фр., II, 2, 302); є) Який край, такий обичай! (Н. ск., 1964, 43).— Рос: Даль, 128; біл.: Ляцький, 60; Гр., 1, 244.
3.  У Сидора звичай, а у Петра свій рай (ІМФЕ, 29-3, 1963, 206).
4.   Нема краю без звичаю (Фр., II, 2, 302; Укр. пр., 1955, 262; Вік живи, 34).
Край.
1.   В чужий край не залітай, щоб крилечка мати (Ном., 182).
2.   В чужім краю звичаю не знаю (Фр., II, 2, 301; 11 рип., 168; Укр. пр..  1963, 202).
3.   В чужім краю і солов'ї лем цвірінькають (Н. ск., 1964, ',3).
4.  а) Де добрий край, там і під ялиною рай (Ном., 197); б) Де рідний край, там і під ялиною рай (Укр. пр., 1963, 201); в) Де рідний край, там і рай (Н. ск., 1971, 81); г) Іди у рідний край, там і під ялиною рай (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 290.
5.  До свого краю кожного чоловіка тягне (Фр., II, 2, 302); ... всі гадки тягнуть (Фр., II, 2, 302).
6.   а) За рідний край життя віддай (//. ск., 1971, 81); б) За рідний край хоч помирай (Укр. пр., 1936, 201; Вік живи, 14; Укр. пр., 1963, 201); в)  За рідний край легко й помирати (Укр. пр., 1963, 201).
7.  За рідним краєм і в небі скучно (Прип.. 168).
8.  За своїм краєм серце болить (Фр., II, 2, 302).
9.  Лучче на рідній країні кістьми полягти, ніж на чужій слави досягти (ІМФЕ,  1-6, 551, 65).
10.   Нема в світі, як своя країна (ІМФЕ, 8-К2, 17, 32, Яворн; Укр. пр., 1955, 77;  1963, 201; Вік живи,  15; Н. ск., 1971, 81).
11.   Нема гіршої покути, як у ріднім краю носити пута (Н. ск., 1971. 33).
12.   Не там родина, де мати родила, а там рай, де добрий край <Н. п.. Вол.).— Рос: Снєг., 290; біл.:  Рапан., 272.
13.   Рідний край — земний рай (Укр. пр., 1963, 201).
14.   а) Свій край, як рай, а чужа країна, як домовина (ІМФЕ, 8-К2, 21, 18, Яворн.; Укр. пр., 1963, 201); б) У ріднім краю, як у раю (Н. н.. Вол.).— Біл.: Гр., 1, 287.
15.   Що країна, то родина (Укр. пр.,  1963, 202).
16.   Який край, такий і закон (ІМФЕ, 29-3, 122, ЗІ). Місто.    \
1.   В  місті є кожній невісті (Прип., 203).
2.   В  місті, як у тісті, а на селі, як у  смолі (Прип., 203). Подвір'я.
У всякім подвір'ї своє повір'я (Укр. пр., 1955, 202).

Село.
1.   а) Нема села без болота (Перем., 1854, 103; Фр., ПІ, 1, 82; Прип., 297); б) Нема села без болота, нема лісу без калини (Н. н., Зак.).
2.   Не нашого села прихожане (Ном., 182).
3.   Привіт ні к селу, ні к городу (Могила II.)
4.   Що село, то інше гуло (Прип., 297).
5.  а) Що інше сільце, то інше слівце (Н. ск., 1971, 82); б) Що сільце, то слівце (Н. п., Полт.); в) Що хуторок, то говорок, що сільце, то інше слівце (Н. н., Вол.); г) Що двір — то говір (ІМФЕ, 29-3, 122, 31).— Біл.: Гр., 1, 294.
6.   Як село, то й голо, в одній хаті мак, а в другій так (ІМФЕ, 1-5, 462, 9).
Сторона рідна, своя, чужа.
1.  а)  3 рідної сторони і ворона мила (Н. ск., 1971, 83); б)  3 рід ного краю і ворона мила (Укр. пр., 1963, 79); в)   Кожному мила своя сторона (Укр. пр., 1955, 77; 1963, 201; Вік живи, її; Н. ск.. 1971, 81); г)  Усякому мила своя сторона (//. н., Вол.).— Біл.: Гр.,  1, 287.
2.   а) Інша сторона — інша новина (1МФЕ, 14-3, 282, 32); б) Що сторона, то новина (Ільк.. 13; Ном., 152; Укр. пр.. 1963, 202); в) Що сторона, то інша новина (Фр., III, 1, 178).— Рос: Даль, 628; Гр., 1. 287; Рапан..  16.
3.   а) На чужій стороні і жук м'ясо, і стару бабу молодицею звуть (Ном., 182; Укр. пр., 1963, 79); б) На чужій стороні і весна не красна (Н. н., Черніг.).— Рос: Даль, 325; біл.: Гр.,  1, 291.
4.   а) На чужій сторонці поклонишся і воронці (ІМФЕ, 1-5, 462, 65); б) На чужій сторононьці рад будеш своїй ворононьці (Перем.. 1854, 105); в) На чужій стороночці поклонишся і вороночці (Ном.. 182; Укр. пр., 1963, 79; Н. ск., 1971, 60).— Рос: Даль, 324; Риби.. 177; біл.:  Гр.,  1, 292; Рапан.,  16.
5.   Рідші сторона — мати, чужа — мачуха (Зак. пр., 62).
6.  У чужій сторонці не так світить і сонце (Н. п., Черніг.).— Біл.: Г р., 1, 291.
7.  Чужа сторона научить розума (ІМФЕ, 29-3, 123, 31).

Чужина.
1.   Болить мене голова, що чужая сторона (Н. п.. Вол.).— Біл.: Гр.,  1, 291.
2.  а) Лучче на своїй стороні кістьми лягти, ніж на чужині слави натягти (Укр. пр., 1955, 77; Вік живи, І 'і; 1963. 201; Укр. пр., 1971, 81); б) Лучче на родині кости положити, як на чужині слави добувати (Фр.. Ill, І. 33); в) Лучче на родині КІСТЬМИ полягти, ніж на чужині слави натяти (Ном., 182).
3.   На чужині і сонце не гріє (//. п., Ів.-Фр.).
4.   На  чужині. ЯК у домовині (II. ск..  1971, 83).
б  На  чужому  полі  не  матимеш  і  волі (//. ск.,  1971, 63).
6.   Не дай, ДОЛЄ, v приймах жити, а на чужині гинути (//. //.. Вол.).     Віл.: Гр.. І, 291.
7.  Ой гай, зелений гай! Чужая країна, невесела година (Укр. пр.. 1963. 79).
8.   Чужа сторона тугою зорана, сльозами засіяна (//.  п., Вол.).—
Віл.; rp., I, 290.
9.   Чужа чужина — не батьківщина (Н. «., Черк.).
10.   Чужина не гріб (11. п.. Вол.).— Біл.: Гр.,  І, 291.
11.   Чужина в'ялить людину, як билину (ІМФЕ, 14-3, 211. 176).
12.   Чужина — не рідна мати, хліба не дасть (//. //., Вол.).— Біл.: Ляцький, 58; Гр.,  І, 294.
13.   И к заїде в чужину, то хоть бородатий, а сирота (Фр., Ill, 2, 329).
Рідна земля.
1.  За рідною землею і в небі скучно (Укр. пр., 1963, 81).
2.  а) 3 рідної землі і ворона мила (Зак. пр., 43); б) 3 рідної землі умри, а не зійди (Н. п., Зак.).
3.   Рідна земля і в жмені мила (Н. ск., 1971, 83).
4.   Рідна земля — мати, а чужа — мачуха (Н. н., Вол.).— Біл.: Г р., 1, 290.
б. Та земля мила, де мати родила (ІМФЕ, 14-3, 382, 33).
Хатка — гадка.
а) Що інша хатка, то інша гадка (Н. ск., 1971, 83); б) Що хатка, то інша гадка (Ном., 152; Укр. пр., 1936, 144; 1963, 151); в) Що хатка, інша гадка (Висл., 357); г) Що хатка, то інша повадка (Н. н., Ів.-Фр.).
Вітчизна, батьківщина.
1.  Всюди на світі добре, а в Вітчизні найліпше (Н. н., Черк.).
2.  Де мати народила, там і родина (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 287.
3.  Людина без Вітчизни як соловей без пісні (Н. ск., 1963, 83). Отечество.
Отечество на язиці, а в серці облуда (Ільк., 72; Закр., 193; Висл., 315; Ном., 182; Фр., II, 2, 484; Укр. пр., 1963, 133).
* *  *
Князь Борис.
Князь Борис все плуги кував та людям давав (Ном., 14; ІМФЕ, 29-3,  119, 35).
Мстислав.
Мстислав не одного стиснув (Ном., 16).— Біл.: Hoc, 80; Гр., 1, 501.
Обри.
Обре, обре, сховайся добре (Фр., II, 2, 465).
Радимичі.
Радимичани бояться вовчого хвоста (Ном., 14).
Роман.            
1.  Зле, Романе, робиш, що литвином ореш (Ном., 14; Фр., Ill, 2, 42).
2.  а) Романе! Лихим живеши, литвою ореши (Ном., 14; ІМФЕ, 29-3, 119, 36); б) Романе, Романе, нічим живеш, литвою ореш (Зін., 244; Ном., 14).
Родня.
Біда, що в Родні (Ном., 44).— Рос: Даль, 144.— Див. біда.
Русь.
1.  Або будемо на Русі, або пропадемо усі! (Ном., 83; Вік живи, 14; Укр. пр., 1955, 77;  1963, 201).
2.   Великая Руська мати! (Фр., І, 1, 144; Укр. пр., 1963, 205).
3.  Тверда Русь усе перебуде (Ільк., 91; Ном., 17; Висл., 341; Фр., Ill, 1, 53; Укр. пр., 1963, 205).
4.  Твердий русин (Ільк., 91; Фр., Ill, 1, 53). Монголи.

Страшний, як монгол (Висл., 255).— Біл.: Гр. 1, 501. Басурмени.   Нема   на   світі   гіршої   віри,   як   басурмани-татари (Висл., 155).— Біл.: Ляцький, 25; Гр., 1, 501.Орда.
1.  Де стопа орди перейшла, там вже трава не росла (Прип., 332).
2.  Хоч в орді, та в добрі (Скр., 153). Сагайдак.
а)  Пізнаєш пішого з сагайдаком (Зін., 243; Ном., 260); б)  Пізнаєш голого з сагайдаком (Зін., 242).

Татари.
1.  а) Аби не лежачого татари взяли (Шиш.-Іл., 7; Закр., 141; Лазар., 4; Ном., 101); б) Щоб не сидячого татари вхопили (ВНС, 31; Укр. пр., 1963, 205); в) Щоб сидячого татари не взяли! (Бат., 217; Скр., 153); г) Що робити, то робити, аби сидячого татари не взяли (Чуб., 285; 1МФЕ, 29-3, 141, 50).
2.   Бери до нари, щоб не взяли татари (Скр.,  153).
3.   Бодай нас татари з'їли! (Фр., III,  1, 196).
4.   Братчик татарин продав сестру за таляр (ІМФЕ, 29-3, (13, 33).
5.  Гарба рипить, татар не спить, добрий чоловік іде (Укр. пр., 1963. 205).
6.  а) Давно зле було, бо брали татари, а тепер лиш би жити, та нема де міститись (Прип., 328); б) Давно зле було, бо брали татари, а тепер лише жити та сохнути (Фр., III, 1, 196).
7.  Зліша від зла татарська часть (Н. п., Черніг.).— Рос: Даль, 726.
8.  а) Люди не татари (Зін., 232; Ном., 182; Прип., 192); б) Люди не татари, дадуть кусок хліба (Ном., 87); в) Люди не татари, дадуть хліба і сметани (ІМФЕ, 29-3, 123. 34); г) Свої люди не татари, не дадуть загибати (Ільк., 83; Ном., 182; Фр., III, 1, 196; Укр. пр., 1963, 205; II. ск., 196і, 33); д) Свої люди не татари, не дадуть на поталу (ШФЕ, 8 НІ, 21, 27, Нворн.; Укр. пр., 1963, 205).
9.  а) Не в нору гість гірше татарина (Прип., 328); б) Ненроше-ииії гість гірше татарина (Скр., 153).
10.   Не до мари пари, з'їдять татари (Укр. пр., 1963, 205).— Рос: Даль, 636.
11.   Рано татарам на Русь іти (Н. н., Ров.).— Біл.: Гр., 1, 501.
12.   а) «Тату, я зловив татарина!» — «То веди го сюди!» — «Не ведеться-бо!» — «То пусти го!» — «Не пускається-бо!» (Ном., 85); б)   Я татарина зловив, а він мене пустив (Фр., Ill, 1, 196).
Турки.
Турецький син буду, коли то неправда (Фр., Ill, 1, 228).
Хан.
1.  Багато бід нам принесли хан кримський та папа римський (Н. н., Черніг.).— Рос: Даль, 348.
2.  За кого хан, той пан (Скр., 154).
3.  Спаси нас, боже, од папи римського та хана кримського (ІМФЕ, 1-5, 360, 56).
4.  Як хан долізе до,^ Криму (Ном., 109; Укр. пр., 1963, 203).
Вишневецький.
Пане Вишневецький, а нум, виведи танчик по-німецьки! (Укр. пр., 1963, 203).
Корецький.
Це той пан Корецький, що втік з-під Корсуня по-молодецьки (Скр., 115).
Ляхи (шляхта).
1.   Були ляхам Жовті Води, буде ще й Пилява (Скр., 115).
2.   Вийде, пане-ляше, на наше! (Ном., 23; Укр. пр., 1963, 202).
3.   Вистарчить, ляше, за наше (Прип., 193).
4.  Дістав лях по зубах (Там же).
5.  З ляхом говори, а камінь за пазухою держи (Висл., 270; Фр., 111, 2, 478).
6.  а) Знай, ляше, поки наше (ВНС, 9); б) Знай, ляше, по Случ наше (Шиш.-Іл., 25; Ном., 19; Укр. пр., 1955, 78); в) Стій, ляше, по Случ наше! (Скр., 115).
7.   Іти до ляхів — не їсти пирогів (Шиш.-Іл., 33).
8.  Коровами орати, а ляхами робити — один чорт (Фр., II, 2, 369).
9.  Ляхи нам не пани, а ми їм не хлопці (Зін., 232; Ном., 19).
10.  Ляхові курка, а мужикові шабля (Ном., 19).
11.  Лях тоді добрий, як спить, а як пробудиться, то біда (Там же).
12.   Ляшки ся бунтують, бо короля чують (Прип., 193).
13.  а) Мудрий лях по невчасі, коли не стало в запасі (Висл., 294); б) Мудрий шляхтич по невчасі, коли не стало в запасі (Укр. пр., 1963, 203).
14.   а) Мудрий лях по шкоді (Мал., 197); б) Мудрий лях по шкоді, а русин по часі І^Фр., II, 2, 370); в) Мудрий лях по шкоді: як коня вкрали, він стайню замкнув (Фр., II, 2, 370; Укр. пр., 1963, 112); г) По шкоді лях мудрий (ВНС, 23; Закр., 198); д) По шкоді лях стайню зачиняє (Ном., 128).
15.   а) На один копил дідько всіх ляхів строїв (Укр. пр., 1955, 78); б)  На один копил дідько всю шляхту покроїв (Укр. пр., 1963, 202).
16.   Не вийде, пане-ляше, й на ваше (Укр. пр., 1955, 78; 1963, 202; Н. ск., 1971, 33).
17.   Не рад лях, що дістав по зубах, ще й ногами дриґає (Ном., 19; Фр., II, 2, 370).
18.  Оттак осталися ляхи: ні хліба, ні табаки (ІМФЕ, 8-К1, 31, 10).
19.   Посунься, пане-ляше, хай русин сяде! (Висл., 324; Укр. пр., 1955, 78; 1963, 202).
20.   Русина лях б'є та й сам гвалт кричит (Висл., 330; Фр., Ill, 1, 53).
21.  Стане, ляше, за наше (Зін., 245).
22.  а) Тікай, пане-ляше, бо все що на тобі, то наше (Ном., 19; Укр. пр., 1955, 78; 1963, 202); б) Утікай, ляше, що на тобі, й те наше (Прип., 193).
23. Хто пана-ляшка рубатиме, той козацьку клюгу знатиме (Ном., 19).
Хвирлій-полковник.
Ей ти, діду Хвирлію, продай нам олію! (Ном., 15; Укр. пр., 1963, 203).
Потоцький — польський гетьман.
1.   Бідний, бідний, пане Степане! Не попав, небоже, на Запорожжя, не найшов гаразд шляху (Там же).
2.  Граф Потоцький, іцо в нього розум жіноцький (Фр., II, 2, 579).
3.  Лотоцький, не думай, що ти граф Потоцький, бо ти вех (паламар)  села Бабех! (Скр., 263).
Понятовський — король.
За короля Саса (Августа Саксонського) наїлись люди хліба і м'яса, як настав Понятовський, то усе й пішло по-чортовськи (Лазар., 7). Шляхта.
1.  За короля Ольбрахта загинула в Польщі шляхта (ІМФЕ, 29-3, 113. 20).
2.   Не той шляхтич у полі, який у коморі (Укр. пр., 1963, 202).
3.   То ти такий шляхтич: по три акафісти на день читаєш, а по чоловіку глимаєш (Ном.,  19; Укр. пр.,  1963, 108).
4.   Чому чорт шляхту бере? Бо поодинці ходять (Укр. пр.. 1963, 202).
5.   Шляхта! Гарна плахта! (Укр. пр., 1963, 203).
6.   Шляхтич з перевареної сироватки, шабелька на личку, перевеслом підперезаний (Ільк.,  109; Ном.,  19).
7.   Шляхтич, та кобиляцький, що одна нога в чоботі, а друга в лапті (Укр. пр..  1963.  119).
*  *   *
Іинун.
Показав Богун панам дорогу, ледве вибрались здорові (Скр., 115). Булава.
1.  а) Аби була булава, то найдеться голова (Ном., 17; Укр. пр., 1963. 205); б) Була б голова, буде й булава (ІМФЕ, 29-3, 117, 31); в) Була б булава, буде й голова (ІМФЕ, 29-3, 117, 31).— Рос: Даль, Н2. '
2.  а) До булави треба й голови (Лазар, 5; Укр. пр., 1955, 76; 1963, 205; Пік живи. Зі; //. ск., 1971, 89); б) До голови потрібно іще й булави (7/. н., Черніг.); в) До голови треба булави, а до завою треба строю (Мал., 192); г) 1 до булави треба голови (ІМФЕ, 29-3, 122, 53).— Біл.: , 2, 236.
3.  а) Іван несе плахту, а Настя — булаву (Лазар, 6; Ном., 174; ІМФЕ, 29-3, 119, 37); б) Іван плахту носить, а Настя — булаву (Укр. пр., 1963, 653; ІМФЕ, 3-3, 196, 4); в) Іван плахту, Настя булаву носить (Закр.,  168; Укр. пр., 1955, 121).— Див. 2, Іван.
4.   Не поможе і булава, коли дурна голова (ІМФЕ, 1-5, 461, 54).
5.  Хто булаву попав, той спокій попрощав (Прип., 320).
6.   Як буде слава, то буде й булава (ІМФЕ, 29-3, 151, 19).
Гетьман.
1.   Без гетьмана військо гине (Ном., 17).— Див. військо.
2.  Гетьман знає, що в нас нічого немає (Укр. пр., 1963, 16; Н. ск., 1971, 34).
3.   Замолодий ще на гетьмана (ІМФЕ, 29-3, 138, 31).
4.  Од Богдана до Івана не було гетьмана (Лазар, 7; Закр., 4).
5.  Пропали пани гетьмани, а кобила порох з'їла (Укр. пр., 1963, 205).— Див. пани.
6.  Хто нюхає табачок, той гетьманів мужичок (Ном., 246; Укр. пр., 1963, 512).
7.   Як череді без личмана, так козакам без гетьмана (Лазар, 5; Шиш.-Іл., 92; Прип., 163; Укр. пр., 1963, 204; ІМФЕ, 29-3, 117, 8).
Головатий — отаман.
Знає об тім Головатий Антін: він нам голова, він наш і батько — він нам поголив і голови гладко (Ном., 15; Укр. пр., 1963, 205).

Залізняк Максим.
1.   Вставай, Максиме, бо все гине (ІМФЕ, 15-1, 202,  ПО).
2.  Славний козак Максим Залізняк — славнішеє Запорожжя (Ном., 15; Укр. пр., 1955, 77;  1963, 205).
3.  Славний козак Максим Залізняк, бив панів ляхів звичайно так (ІМФЕ, 29-3,  119, 37).
Козак, запорожець.
1.  Береженого і бог береже, а козака щабля стереже (Лазар, 3; Ном., 83; Укр. пр.,  1955, 77;  1963, 205; //. ск.,  1971, 37).
2.   Вбраний козак всім хороший: як забряжчить, то всі слухають (ІМФЕ, 8-К2, 9,  12, Яворн.; Укр. пр.,  1963, 210).
3.  а) Ви пани, а ми запорожці, пам'ятайте, вражі сини, що ми вам не хлопці (Укр. пр., 1963, 208); б) Ви пани, а ми запорожці (Н. ск., 1971, 34).
4.   Гляди, козаче, щоб татари сидячого не взяли (Н. ск., 1971, 35). б. а)  Горе нашому козацтву, що і нудводники з возів пхають (Зін.,
220; Ном., 17); б)  Гоіре тому козакові, нема сіна лошакові (Ном., 117; ІМФЕ, 1-5, 462, 159)>
6.  а) Де байрак, там і козак (Ном., 17; Укр. пр., 1963, 207); б) У нас де крак, там козак, а де байрак, там і сто козаків (Ном., 17; Укр. пр., 1963, 207); в) Що крак, то й козак (Ном., 17); г) Що бурсак, то козак (Прип., 32).
7.  Де козак, там і слава (Закр., 156; Ном., 17; Укр. пр., 1963, 207).
8.  а) Де три чоловіки козаків, там два третього должни судити (Ном., 17); б) Де три козаки, там два третього судять (Укр. пр., 1963, 208; Н. ск., 1971, 33).
9.  а) Для козака воєвода — великая невзгода (Сумц., 9); б) Козакові воєвода — велика невгода (Н. ск., 1971, 35).
10.  Добрий козак баче, де отаман скаче (Ном., 17; Укр. пр., 1955, 76, 1963, 208).
11.   Життя собаче, зате слава козача (Укр. пр., 1963, 208; Н. ск., 1971, 34).
12.  Забажалось козаку зеленого часнику (Шиш.-Іл., 23; Укр. пр., 1963, 200; ІМФЕ, 1-5, 461, 237).— Див. бажати.

13.  Звання козаче, а життя собаче (Прип., 123).
14.  З лиха козак стару обнімає, бо молодої немає (Укр. пр., 1963, 210).
15.  Зловив козак татарина та й лає, а татарин його за чуб тримає (ІМФЕ, 29-3, 130, 31).
16.  Зовсім козак, та чуб не так (Ном., 17; Укр. пр., 1963, 210).
17.  З роду-віку козак не був і не буде катом (Укр. пр., 1963, 208).
18.   І холод не страшний, коли козак молодий (Н. н., Черк.).
19.  Кінь та ніч козакові товариші (Укр. пр., 1963, 207).
20.  Козака мати родила, а мужика жонка, а чернеця паніматка (Зін., 230).
21.   а) Козак без біди не заплаче (ІМФЕ, 8-К2, 14, 59, Яворн.); б) Козак з біди не заплаче (Ільк., 44; Ном., 17; Висл., 277; Фр., II, /, 280; Укр. пр., 1955, 70; 1963, 208; Н. ск., 1971, 34).— Рос: Даль, 710.
22.   Козак живе не тим, що є, а тим, що буде (Укр. пр., 1963, 208).
23.   Козак журби не має (Шиш.-Іл., 35; Ном., 17; Укр. пр., 1963, 208).
24.   Козак з бідою, як риба з водою (Шиш.-Іл., 34; Прип., 163; Укр. пр.,  1936.  100;  1963, 208).
26. а) Козак з Дону, козак з роду (Ном., 18; Укр. пр., 1963, 208; Н. ск., 1971, 34); б) Коли козак, то з Дону (Лазар., 3).— Рос: Даль, 8',',.
26.   а) Козаки, як діти: хоть багато з'їдять, та мало наїдяться (Ільк., 44; Фр., II, 1, 280); б) Козаки, як діти: хоч багато — поїдять, хоч трохи — наїдяться (Ном., 17; Укр. пр., 1963, 209).— Рос: Снєг., 1, 109; Даль, 711; в) Козаки, як діти: що їм дадуть, то з'їдять (Фр., II, 1, 280).
27.   Козак із пригориші нап'ється, а з долоні пообідає (ІМФЕ, 29-3, 122, Зі).
28.   Козак мовчить, а все знає (Прип.,  163).
29.   Козак Муха — без кожуха (Ном., 219; Укр. пр., 1963, 208). 36. Козак на коні їздить, а дівчина родиться, то й козаку згодиться
(Ном., 167).
31.   Козак не без долі, дівка не без щастя (Ном., 95).— Див. доля.
32.   Козак не боїться ні хмари, ні чвари (ІМФЕ, 29-3, 127, 31).
33.  а) Козак не боїться ні тучі, ні грому (Ном., 17; Укр. пр., 1963, 208; II. ск.. 1971, 34); б) Козак не боїться ні тучі, ні грому, як вийшов з дому (ІМФЕ, 29-3, 137, 31); в) Козак не боїться ні тучі, ні грому, ні хмари, ні чвари (Шиш.-Іл., 34; Лазар., 2).
34.   Козак не гордун, що обірве, то й у кавдун (Ільк., 14; Шиш.-Іл., З',; Лазар., 38; Ном., 238; Укр. пр., 1963, 209).
35.  а) Козаку не втекти від Січі (Прип., 59); б) Не втекти козаку від СІЧІ (Прип., 163).
36.   Козакові Омелькові картопельки тепленької (Укр. пр., 1963, 209.
37.   Козак та воля — заласна доля (Ном., 17; Укр. пр., 1963, 207).
38.   Козак хороший, та нема грошей (Ном., 32; Укр. пр., 1963, 210; Н. ск., 1971, 34).
39.   а)  Козак як голуб: куди не прилетить, там і пристане (Ном.,
17; Укр. пр., 1963, 210); б) Козак, як голуб, знявся та й полетів (ІМФЕ, 29-3, 137, 31); в) Козак, як голуб, знявся та й полинув (Ном., 17; Укр. пр., 1963, 210).
40.  Козацька мати (Ном., 15; Укр. пр., 1963, 203).
41.  Козацька охота — гірше неволі (Шиш.-Іл., 35; Лазар., 3).
42.  а) Козацькому роду нема переводу (Ном., 17; Прип., 195; Укр. пр., 1963, 208; Н. ск., 1971, 34); б) Селянському роду нема переводу (Н. н., Вол.); в) На світі так: козацькому роду мало когда або теж не маш переводу (Зін., 268).— Біл.: Гр. 1, 321.
43.  Козача потилиця панам-ляхам не хилиться (Укр. пр., 1955, 78; Вік живи, 14; Укр. пр., 1963, 209; Н. ск., 1971, 33).
44.   Коли б хліб та одежа, їв би козак лежа (Лазар., 4; Укр. пр., 1963, 211).
45.   Коник підбився, козак зажурився (Н. н., Черк).
46.   Коли козак у полі, то він на волі (Ном., 17; Укр. пр., 1963, 207; Н. ск., 1971, 33).
47.   Коли стелеться доріжка, козакові не до ліжка (Укр. пр., 1955, 77; 1963, 211).
48.   Куди козака доля не закине, все буде козак (Укр. пр., 1955, 70; 1963, 211).
49.  Лихо давши, лихо не давши, поїхав козак не подякувавши (Зін., 232; Ном., 89).
50.  Лупи, козаче, яйця, по цілому на день (Ном., 98; Укр. пр., 1963, 209).
51.   Миля козацька довга (Н. н., Черк.).
52.   Місяць — козаче сонце (Шиш.-Іл., 40).— Див.  1, місяць.
53.   На козаку й рогожа пригожа (Ном., 17; Укр. пр., 1955, 70; 1963, 210; Н. ск., 1971, 34).
54.   а) На козаку не буде знаку (Ном., 168; Укр. пр., 1963, 619); б) На козаку нема знаку (Н. н., Київщ.); в) На козаку нема знаку, нехай дівка одбуваєДяк сама те знає (ІМФЕ, 8-К2, 16, 51, Яворн.; Укр. пр., 1963, 210). \
55.   Нащо в бога й день, як у козака місяць (Ном., 17; Укр. пр., 1963, 207).
56.   Не братайся з козаками мед пити (Зін., 265; Ном., 114).
57.  Не все то козак, що списа має (Ном., 102; Укр. пр., 1955, 175; 1963, 210).
58.  Не журися, козаче, нехай твій ворог плаче (ІМФЕ, 29-3, 146, 5).
59.   Не знає й той (чорт) козацьких жартів (Зін., 224; Укр. пр., 1963, 209).
60.   Не козакувати Миколі, бо не буде у його коня ніколи (Укр. пр., 1963, 210); ... бо не було в нього коня ніколи (ІМФЕ, 1-5, 461, 54).
61.   Не на те козак п'є, що є, а на те, що буде (Чуб., 281; Ном., 140; Укр. пр., 1936, 103; 1963, 208).
62.   Не наше діло у ряжі стрибати, наше діло козацькеє конем з меренцем по степу гуляти (Ном., 17; Лазар., 3; Укр. пр., 1963, 207).
63.   Не пив води Дунайської, не їв каші козацької (Ном., 269; Укр.

пр., 1963, 209; ІМФЕ, 1-5, 562, 100); ... не їв солі козацької (Укр. пр., 1963, 209).
64.   «Нехай риба буде рак!» — сказав козак (Укр. пр., 1963, 209).
65.  Не той козак, що зборов, а той, що вивернувся (Ільк., 67; Шиш.Іл., 53; Закр., 190; Висл., 309; Фр., II, 1, 280); ... що поборов, а той, що вивернувся (Ном., 81; Укр. пр.,  1936, 119).
66.   Не той козак, що за водою пливе, а той, що проти води (Н. ск., 1911, 35).
67.   а) Ой піч моя, піч! Коли б я на тобі, а ти на коні, славний козак був би з мене (Ном., 215; Укр. пр., 1936, Мб; 1963, 210); б) Ах піч моя, ніч! Якби ти на коні, а я на тобі, який з мене козак був би! (Білоц. 2k); в) Була б ніч на коні, а я на ній — добрий козак був би (Н. п., Черк.); г) Ех, якби піч на коні, а я на ній, добрий козак був би (Укр. пр., 1955, 201); д) Піч, моя мати! Аби ти на коні, а я на тобі, що б то за козак добрий був! (ІМФЕ, 8-К2, 38, 33); є) Піч-мати, якби я на коні, а я на тобі — служив би царю і богу (ІМФЕ, 1-5, 414, 24).
68.  Ой так но-козацьки, нема хліба, їсти пляцки (Фр., II, 1, 281); ... нема хліба, їдять пляцки (Прип.,  163).
69.  Опізнився, козак, то будеш і так (Укр. пр.,  1963, 691).
70.  а) Оттого козак гладок, що наївся, да набок (ІМФЕ, 3-3, 172, 24); б) Тому козак гладкий, бо наївся, заснув і не має гадки (Ном., 136); в) Чого козак гладкий? Наївсь, заснув та й нема гадки (Ном., 36).— Рос: Симоні, 108; Снег., 138; Даль, 101; біл.: Гр., 1, 504.
71.  П'є козак, п'є, бач, худобонька є (Ном., 289).
72.   Піч — річ бабська, а пляшка — козацька (Укр. пр., 1963, 209).
73.   Почув тепло козак та й скинув кобеняк (ІМФЕ, 1 'і 3, 211, 175).
74.   ПрИЙШЛИ козаки з Дону та й потали панів з дому (Укр. пр., 1963, 208); ... та й прогнали ляхів з дому (Висл., 255).— Рос: Даль, 346; 833.
75.   Про 6ДНОГО козака війна буде (Фр., II,  І, 281).
76.   Прожилися козаки   - ні хліба, ні табаки (Укр. пр., 1963, 209).
77.   а) Пропав козак з дудами (Ном., 38; Укр. пр., 1963, 211); б)   Пропав козак ні за цапову душу (Прип.,  163).
78.   Птиця з птицею не наб'ється, а козак з дівчиною не наживеться (Ном.,  17; Укр. пр.,  1963, 617).
7». а) і Пугу І - «Козак з Лугу!» (Ном., 17; Укр. пр., 1963, 209); б)   Як козак у Лузі! (Укр. пр., 1963, 209).
80.  Сніп з бородою, а козак з молодою (Ном.,  167).
81.  Степ та воля — козацька доля! (Ном., 17; Прип., 163; Укр. пр., 1963, 207; //. ск., 1971, 33).
82.  Субота не без сонця, козак не без щастя (Н. н., Хмельп.).
83.   а) Терпи, козак, отаманом будеш! (Закр., 209; Укр. пр., 1963, 208; Н. ск., 1971, 33); б) Терпи, хлопче, козаком будеш (Ном., 48; Укр. пр., 1963, 208); в) Терпи, козаче, отаманом будеш (Лазар., 3; Прип., 163; Фр., II, 1, 281).— Рос: Снег., 397; Рибн., 114; біл.: Гр., 2, 300.
84.  а) Терни, козак, будеш їсти мед (Лазар., 3); б) Терпи, козак, будеш пити мед (Закр., 209; Укр. пр., 1963, 208); в) Терпи, козаче, горе, мед будеш пити (ІМФЕ, ШЗ, 139, 34).—Рос: Даль, 117.
85.  То не козак, що боїться собак (Н. ск., 1971, 109).
86.  То не козак, що не думає отаманом бути (ІМФЕ, 29-3, 117, 31); ... що отаманом не думає бути (Ном., 95; Укр. пр., 1955, 76; Укр. пр.,  1963, 208; Н. ск.,  1971, 33).
87.   У козака кінь і кульбака (Фр., II, І, 281; Прип.,  163).
88.  Умер козак та й лежить, та й нікому затужить (Лазар., 4; Ном., 17; Укр. пр., 1963, 209).
89.  Хліб та вода — то козацька їда (Укр. пр., 1963, 209).— Див. 1, хліб.
90.  а) Чи так, чи сяк, не боюсь, бо-м козак (Фр., II, 1, 281); б) Чи сяк, чи так, не боїться козак (Прип., 163).
91.  а) Ще не вмерла козацька мати! (Фр., II, 1, 281; Прип., 163; Укр. пр., 1963, 203); б) Ще: козацька мати жива! (Прип., 163).— Рос: Даль,  710.
92.  а) Щирий козак ззаду не нападається (Ном., 81; Укр. пр., 1936, 177); б) Щирий козак ззаду не нападає (Укр. пр., 1955, 76; 1963, 210; П. ск.,  1971, 35).
93.  Що буде, то буде, а козак панщини робити не буде! (Ном., 28; Укр. пр., 1936, 101;  1963, 211; Н. ск., 1971, 33).
94.   Що там холод, коли козак молод! (Н. ск., 1971, 34).
95.   Якби хліба та одежа, їв би козак лежа (Ном., 36).
96.   Як кущ розів'ється, то й козак розживеться (Укр. пр., 1963, 209; Н. ск.,  1971, 33; ІМФЕ, 1-5, 461,  15).
97.   Як череді без личмана (пастуха), так козакам без гетьмана (Укр. пр.,  1963, 204).— Див. гетьман.
Отаман.
1.  Дались мені взнаки отаманські кулаки (Н. ск., 1971, 36).
2.  Отаманом не хвалися, але його кріико держися (ІМФЕ, 29-3. 117, 8).
Наливайко — гетьман.
Хто про що, а він про Наливайка! (Укр. пр., 1963, 203). Опанча.                      \
Опанча рогожовая —Хпоясина хмельовая (Укр. пр., 1963, 203). Низ.                               \
Піду на Низ, щоб ніхто голови не гриз (Укр. пр., 1963, 207; Н. ск., 1971. 33). Січ.
1.   І  на Січі мудрий німець картопельку садить (Ном.,  17).
2.  Наш Луг — батько, а Січ — мати — от де треба помирати (Ном., 17; Укр. пр., 1963, 209).
3.  а) Січ — мати, а Великий Луг — батько (Ном., 17); б) Січ — мати, а великий Дніпр — батько (Лазар., 3).
4.  Хто любить піч, тому ворог Січ (Ном., 215; Укр. пр., 1963, 210). Корсунь.
Під Корсунем родилася, на Пиляві хрестилася (Скр., 115). Сотник.
1. а) Краще живий хорунжий, ніж мертвий сотник (ІМФЕ, 14-3, '.'II, 32); б)  Лучче живий хорунжий, ніж мертвий сотник (Ном, 141;
Скр., 109; Укр. пр., 1963, 206); ... чим мертвий сотник (Шиш.-Іл., 38); ... як мертвий сотник (Закр., 177).
2. Що село, то й сотник (Ном., 17; Укр. пр., 1963, 203).
Хмельницький Богдан.
1.  Висипався Хміль (Хмельницький) із міха та наробив панам-ляхам лиха (Укр. пр., 1955, 78; 1963, 203); ... та показав ляхам лиха (Ном., 14; ІМФЕ, 29-3, 119, 36); ... та наробив панам лиха (ІМФЕ, 29-3, 116, 43).
2.  а) За старого Хмеля, як була людей жменя (Ном., 15; Чуб., 301); б) За старого Хмеля (Богдана Хмельницького) людей була жменя (Укр. пр., 1963, 203).
Хмельницький Юрій.
а) За Хмельниченка Юрася Україна звелася (Прип., 342); б) За Юрася — Україна зовсім звелася, а за Павла Тетеренка — не поправиться й теперенька (ІМФЕ, 1-5, 461, 54).
Чубатий (козак).
Чубатий іде — лихо за собою веде (Укр. пр.,  1963, 208).
Потебенька.
Як сів на коня та вдарив у потебеньку (шкіряну лопату) та й  поїхав помаленьку (Укр. пр., 1963, 207).
Поле (битви).
а) Краще вмирати в полі, ніж у баб'ячому подолі; б) Лучче вмирати в полі, ніж у жінчиному подолі (Н. н., Черніг.); в) Лучче смерть на полі, чим життя в неволі (Н. н., Вол.); г) У полі дві волі, чия сильніша (Н. н., Черніг.).— Рос: Даль, 713; біл.: Гр., 2, 543.
Чорноморці.
Чирзік чирзіса, скажу я вам, братня, чорноморські чудеса: вітром оплітаєм, небом укриваєм! (Укр. пр.,  1963, 207).
Швед.
а) Добувся, як швед під Полтавою; б) Обідраний, як швед (Укр. пр., 1963, 206); в) Пропав, як швед під Полтавою (Укр. пр., 1955, 78; 1963, 206); г) Як швед під Полтавою (Н. н., Черніг.).— Рос: Даль, 105; біл.:  Гр.,   1,   105.
Полтавська битва.
1.  Загинув без слави недалеко від Полтави (ІМФЕ, 29-3, 122, 34).
2.   Мазепа в Полтаві подавивсь галушкою (Укр. пр., 1955, 78; 1963, 206; ІМФЕ, 29-3,  118, 37).
Французи 1812 р.
1.   Боїться холоду, як француз (Н. п., Черніг.).— Біл.: Гр., 1, 506.
2.  Голодний француз і вороні рад (Укр. пр., 1955, 78).— Рос: Снєг., 481; Даль, 805; біл.: Гр., 1, 506.
3.  Загрівся француз у Москві, а змерз на Березні (ІМФЕ, 29-3, 122, 34).
4.   Розкинув кості свої на чужині, як француз (Висл., 255).— Рос: Даль,  144.
5.  Так турнув, як Кутуз француза (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 506. Кармалюк.
1.  Бідний — Кармалюкові бра-у рідний (Скр., 115).
2.  Кармалюк, що має, то бідному дає (Скр., 116).
3.  Кармалюк чим може, тим допоможе (Там же).
4.   Колись Юстим пускав у панів дим (Там же).
5.  Пана Стася взяла трясця, а панові гроші Юстим дав Явдосі
(Там же).
*  *  *
Степ (чумацький)
1.  Степ без кінця, а коня попасти ніде (Ком., 92; Укр. пр., 1936, 24; 1955, 37; 1963, 17).
2.  Степ, поля! розкіш моя! (Ном., 197).
3.  Чхали, чхали та на степу й ночували (Укр. пр., 1963, 91). Чумак.
1.  Віз ламається, чумак ума набирається (Прип., 45; ІМФЕ, 1-5, 462, 8).
2.  Гола, як Теплинський ліс, де чумаків бере біс (Укр. пр., 1963, 91).
3.  Десь чумаки ночували  (пересолене)  (Укр. пр., 1963, 583).
4.  Доля чумацька гірка і щастя щербате (Н. ск., 1971, 63).
5.   Кий у степу чумакам хазяїн (Ном., 204; Укр. пр., 1963, 91).
6.  На чумака й дерево похилилось (Ном., 204; Укр. пр., 1963, 91).
7.  Не хочеш козакувати — йди чумакувати (Укр. пр.,  1963, 91).
8.  Отак чумак дочумакувався (Там же).
9.  а) Чумак з сіллю перекинувся (Укр. пр., 1963, 583); б) Чумак з возом перекинувся (Укр. пр., 1955, 288; ІМФЕ,  1-5, 462, 68).
10.  Чумак чумака бачить здалека (Шиш.-Іл., 83; Ном., 193).
11.   Чумак чумака таранею допіка, а сам у нього з воза витягує чабака (Ном., 266; Укр. пр., 1963, 367; ІМФЕ, 1-5, 462, 97).
12.   — Чумаче, де твої гроші? — То в узвозі, то в перелозі (Ном., 204).
13.   Щаслив чумак, коли воли добрії має, то і за підрад не гадає (Там же).
Чумацький віз.
а) Віз ламається — чумак ума набирається, а як віл пристає, то ума нестає (ІМФЕ, t-5, 462, 8); б) Коли віз ламається, людина розуму набирається (Скр., 104); в) Чумакові віз ламається, чумак ума набирається (Літ. г., 1961, 22. XII); г) Як віз ламається, чумак ума набирається, а як віл пристає, то й ума нестає (Манж., 165; Укр. пр., 1963, 91); д) Як віз ламається, чумак ума набирається (Н. ск., 1971, 129); є) Як віл пристає, у чумака ума нестає (ІМФЕ, 11-4, 757, 47); є) Як віз ламається, то чоловік розуму набирається, а як кінь пристає, то розуму нестає (ІМФЕ, 28-3, 93, 21); ж) Як у дорозі віз ламається, то чумак ума набирається, а як віл пристає, то в чумака ума нестає (ІМФЕ, 1-5, 414, 31).
*  * *
Бій, битись.
1.  Голими руками не битись з ворогами (Укр. пр., 1955, 76).
2.  Де є бої, там є і герої (Прип., 12).
3.  Не лише силою треба боротись, а й умінням (Укр. пр., 1955, 76).
4.  Не хвались, ідучи в бій, а хвались, ідучи з бою (ІМФЕ, 29-3, 122, 31).— Див. 2, хвалитися.
5.  Після бою кулаками не махають (Вік живи, 33).
6.  Хоробрість після бою нічого не варта (Там же).
7.  Хочеш спокою — готуйся до бою (Укр. пр., 1963, 206).
8.  Хто з піснею дружить, той і в бою не тужить (ІМФЕ, 14-3, 211, 32).
Війна.
1.  В війні нема ні брата, ні свата (Фр., І, 1, 212).
2.   В війні хто дужчий, той ліпший (Фр., І, 1, 219).
3.  Війна кому вірьовка, а кому дійна коровка (Н. н., Житом.).
4.  Війна кров людську п'є (Н. н., Ров.).— Віл.: Гр., 1, 499.
5.   Війна воює, а дома жінка горює (Н. н., Черніг.).— Рос: Даль, 269.
6.   Війна — війною (Прип., 44).
7.  Війна живиться грішми, а звеселяється кров'ю (Укр. пр., 1963, 204).
8.  Війна людей їсть, а кров'ю запиває (Укр. пр., 1936, 83; 1955, 78; 1963, 204).
9.   Війна приносить шрами й рани (Прип., 44).
10.   Шина, як та вода: в одного бере, а другому дає (ІМФЕ, 14-3, 282, 32).
11.  Дома лев, а на війні тхір (Укр. пр., 1955, 79; 1963, 469).
12.   І найліпші солдати не бажають війни (ІМФЕ, 14-3, 211, 32).
13.   Іще не було доброї війни і лихого мира (Прип., 44).
14.   Кому війна, а кому  матір рідна (Ііисл.,  155). 16. Ліпше війна за границею, як дома (Прип., 44).
16.   Луччі дома горох, капуста, ніж на війні курка тлуста (Ном., 82; Фр.. І, 2, 426); ...як на війні курка тлуста (Укр. пр., 1963, 207).
17.   Моря без води, а війни без крові не буває (7/. п., Вол).— Біл.: Г p.. I.
18.   На війні  не без убитого (ІМФЕ, 29 3,  122, 34).
ПК а) На війну йдучи по чужу голову і свою неси (Зін., 236; Ном., 82; Фр., І, 2, 212; Укр. пр., 1963, 204); б) По чужу голову іти, треба і свою нести (ІМФЕ, 29-3,  122, 31).— Див. 2, голова.
20.   Одна війна викликає другу (Прип., 44).
21.   По війні відважних много (Фр., І, 1, 213).
22.   По війні усе мир приходить (Прип., 44).
23.  Про єдного жовніра війна буде (Закр., 200; Фр., II, 1, 133).
24.  Ті, що готують війну, самі не воюють ніколи (ІМФЕ, 14-3, 211, 133).
26. Як війна шаліє, то закон німіє (Прип., 44).
Військо.
1. а) Без гетьмана військо гине (Ном., 17; Укр. пр., 1963, 204; ІМФЕ, 29-3, 117, 8); б) Без голови військо гине (Шиш.-Іл., 9; Чуб., 295). в) Без доброго командира військо отара (Укр. пр., 1936, 147; 1955, 76; 1963, 204); г) Без провод// і військо гине (Фр., ПІ, 2, 513; Прип., 44). д) Без ради і військо гине (Ном., 119; Укр. пр., 1955, 76; 1963, 204; Н. ск., 1971, 82).— Ьш.: Гр., 1, 500.
2.   В війську дадуть черевик, хоч ти на то не привик (Прип., 44).<… Продолжение »