ВІД УПОРЯДНИКА

До нашого зібрання «Прислів'їв та приказок» ввійшли паремії про взаємини між людьми — дружбу, товаришування, братання і протилежне — незгоди, сварки, про різні стосунки у сфері майнових відносин, торгівлі та ін. Велика група народних афоризмів узагальнено характеризує людську долю чи недолю. Вони згруповані навколо понять біда, горе, лихо, напасть, злидні, правда, кривда, надія, радість, журба тощо. Конкретні носії цього — бідні, багаті, пани, слуги, чиновники, судді, адвокати тощо. Є прислів'я та приказки з опорними словами край, звичай, рідна земля, чужина. З історичних висловів дізнаємося про епоху Київської Русі, монгольську навалу, боротьбу народу з турецько-татарськими нападниками та польською шляхтою, про козацтво. Окремі групи становлять паремії про взаємини особи й колективу, про світогляд народу, про бога, церкву, релігію та духовенство.

До основного корпусу прислів'їв та приказок додаються менш чисельні різновиди паремій — побажання, вітання, прокльони, заклинання, дитячі словесні ігри, що стали пареміями, каламбури, казкові та пісенні зачини й кінцівки, які відірвалися від першооснови і перейшли до народних  афоризмів.

Матеріали до цього зібрання добиралися з класичних українських збірників прислів'їв та приказок дожовтневого часу.— К. Зіновієва, В. Смирницького, Г. Ількеви-ча, О. Шишацького-Ілліча, М. Закревського, М. Номиса, П. Чубинського, І. Манжури, Б. Грінченка, М. Комарова, І. Франка, з радянських видань 20—30-х років та післяво­єнного часу, дожовтневої і радянської періодики, а також із зібрань польських, чеських, румунських, канадських пареміографів.

Опрацьовано також великий архівний матеріал. Найбільше записів прислів'їв та приказок зберігається в рукописних фондах Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського АН УРСР. В багатьох одиницях збереження тут налічується сотні, а то й тисячі паремійних зразків. Це, зокрема, рукописні колекції Й. Давидовича, Д. Яворницького, Насті Присяжнюк, О. Діхтяра, В. Ткаліча, О. Ку-лицької, Софії Тобілевич, М. Колесника, І. Безручка, М. Гончаренка, М. Лавренюк, М. Рябого, Г. Дем'яна, М. Іванюка, А. Яківчука. Протягом усього часу підготовки тому збирачі надсилали свої записи безпосередньо упоряднику, за що складаємо їм найщирі-шу подяку.

У цій книзі, як і в попередніх, паремійний матеріал згруповано в словникові статті зі спільним опорним словом, які об'єднуються в цикли, групи, тематичні розділи. Там, де прислів'я будуються на контрастах (приятель — ворог, доля — недоля, щастя — нещас­тя, бідні — багаті), словникові статті подаються поряд.

Найменшою одиницею у систематизації прислів'їв є його одиничний зразок або гніздо варіантів. Паремійні одиниці в межах словникової статті нумеруються арабськи­ми цифрами, варіанти позначаються буквами алфавіту. Якщо варіанти відрізняються один від одного тільки частково, то в книзі наводиться та частина, яка має відмінність від попереднього варіанта. Вітання, побажання, прокльони, дитячі примовки, каламбури, казкові зачини виділяються в окремі розділи і розміщуються в алфавітному порядку.

В коментарях пояснюються вторинні значення прислів'їв, їх етимологія, вибірко­во — трансформації в художній літературі.

Для зручності користування до книги додається список умовних скорочень друкова­них і рукописних джерел, алфавітний реєстр опорних слів, алфавітний список збирачів прислів'їв, тексти яких наводяться в книзі.

'Зрозуміло, що не всі наявні в живому мовленні народу, архівах та численних виданнях прислів'я та приказки змогли потрапити до зібрання (це можна здійснити тільки в багатотомному виданні). Можливі пропуски або повтори окремих відомих прислівних одиниць чи їх варіантів, за що упорядник просить у читачів пробачення. Такі недогляди у великих за обсягом паремійних працях неминучі. їх можна усунути тільки при повторних виданнях.

Не включені до зібрання і трансформовані прислів'я та приказки, що ними рясніють твори художньої літератури. На наш погляд, такі зразки стають уже індивідуальною авторською творчістю, тому повинні, як і літературні афоризми, друкуватися окремо. Не ввійшли до книги й народні порівняння.

Все ж цей тритомний збірник є найповнішим в українській радянській фольклорис­тиці. Створений він колективною працею багатьох збирачів-пареміографів, які дбайливо фіксували, зберігали, систематизували, публікували безсмертні скарби народного генія. У ширшому значенні — це праця ряду поколінь фольклористів, зусиллями яких збере­жено і  примножено чисте, як кришталь, афористичне слово.