ПІСЕННІ ЦИТАТИ
1. А бодай ти пропала, курка ногу відтоптала. А не курка — горобець, наш Іванко — молодець! (Укр. пр., 1963, 763).
2. А у дядька і в нас коробка ковбас; дядькові поїмо, своїх не дамо (Укр. пр., 1963, 153).
3. А в суботу на роботу — то хай іде мама, а в неділю на музику то вже піду сама (Вік живи, ЗО).
4. А в козака кудрі в'ються, а у дівчини сльози ллються (Мал., 187).
5. Антін козу веде, бісова коза не йде: він її віжками, вона його ніжкою, він її дугою, вона його другою! (Укр. пр., 1963, 763).
6. А дівчина тому винна: цілувати не повинна (ІМФЕ, 29-3, 119. 25).
7. А я жита не жала, в борозенці лежала (Укр. пр., 1936, 221; 1963, 412).
8. А я свою жіночку побив, тіло почорніло, то давай плакать, поки не побіліло! (Укр. пр., 1963, 651).
9. А щоб тобі та бодай тобі, та коли б тобі, та нехай тобі! (Укр. пр., 1963, 763).
10. а) Била Хима Євдокима, пішла позивати: присудили Євдокиму ще Химу прохати! (Ном., 246; Укр. пр., 1963, 764; Н. ск., 1971, 128); б) Била жінка чоловіка, пішла позивати: присудили чоловіку ще жінку прохати (Ном., 174).
11. Біда мене спіткала, курка ногу стоптала, цвіркун горшка прокусив, каплун коня задушив (Аг. Кр.).
12. Брала дівка льон та й забула пов'язати (ІМФЕ, 1-5, 462, 47).
13. Був та нема та поїхав до млина (Ном., 265; Укр. пр., 1963, 764).
14. Буде в тебе хліб, сіль, буде в жінки на кисіль (Н. н., Черніг.).
15. Бутум-бас, бутум-бас, а хто буде свині пас! (Укр. пр., 1963. 766).
16. Вечоріє, у дівчини серце мліє (Н. н., Черк.).
17. Вибрав дівчину Гаврило, червона, як ружа, оженився, придивився, а вона нездужа! (ІМФЕ, 14-3, 211, 173).
18. Вівці ж мої, вівці, великий бутею, хто ж вас буде випасати, як я ся оженю! (Прип., 243).
19. а) Відчепися, дармоїде, бо до мене кращий їде (Прип.. 151); б) Відчепися, напаснику, я не була на празнику! (Укр. пр., 1963, 529).
20. Вчора пастернак і нині пастернак — цілуватись з дівчиною — то найліпший смак! (ІМФЕ, 29-3, 125, 10).
21. Гарбуз товче, латку латає і на Івана поглядає (Укр. пр., 1963, 616).
22. Гей, козаче, не жартуй же, коли любиш — поцілуй же (ІМФЕ. 29-3, 113, 181).
23. Гей, хто в лісі, озовися! (Скр., 179).
24. Геть, згинь, пропади — і до мене не ходи! (Ном.. 168; Прип., 269).
25. Гик! Чи мати, чи молодик! Як мати, то бодай не чекати, а як молодик, то ще п'ять раз гик! (Укр. пр., 1963, 616).
26. Говорили сусідоньки, що то перша дівка, оженився, придивився, а вона, як дідько! (ІМФЕ, 14-3, 211, 173).
27. Головонько моя біла, зима би тя била, що ти за один вечір сто корон пропила! (Н. ск., 1964, 160).
28. а) Гопа, гопа, люблю хлопа, а як п'яна — люблю пана (Прип., 188); б) Гоп-гопа, гоп-гопа, нема грошей у попа, а в попаді є. та попові не дає (Укр. пр., 1963, 764).
29. а) Горе мені, біда мені, минулися літа мої: коли б літа верну
лися, лучче б хлопці горнулися (ІМФЕ, 8-К2, 10, 55, Яворн.); б) Горе моє чубатеє, ніхто мене не сватає! (Н. н., Черк.).— Біл.: Рапан., 78.
30. Гуляйте, синочки, послідні деньочки, бо в солдати заберуть, ото там завдадуть (Укр. пр., 1963, 613).
31. а) Гуляй, душа, без кунтуша, шукай пана без жупана! (Ільк., 21; Закр., 154; Фр., II, 1, 90; Укр. пр., 1963, 766); б) Гуляй, душа, в тілі, поки кості цілі (Прип., 116).— Рос: Снег., 80.
32. Давай свині, як квичить, дитині, як плаче, будеш мати ситу свиню і дитя чортяче (Прип., 89).
33. Дай йому віна: в'язочку сіна, і куль соломи, і міх полови! Гуляй, гуляй попід лави, нема чобіт, лиш халяви (Прип., 87).
34. Дайте бабі киселя, буде баба весела, дайте бабі рибки, стане баба дибки! (Укр. пр., 1963, 606).
35. Дали мені камаші — заплакали всі наші! (Прип., 153).
36. Десь ти мене, моя мати, в церкву не носила, що ти мені, моя мати, долі не впросила (Прип., 227).
37. Дівчино, яка ти подобна, очі, як у жаби, голова, як довбня (Ком., 23).
38. Дівчино, люблю тебе, не їж хліба — візьму тебе! (Скр., 179).
39. Дід пішов по гриби, баба по опеньки, дід свої посушив, бабині сиренькі! (Укр. пр., 1963, 606).
40. Дівчино молода, як з горіха зерня, а серденько в неї — то колюче терня! (ІМФЕ, 29-3, 131, 31).
41. Дівчини очі темніші від ночі, хто в них задивиться, вже й сонця не схоче! (ІМФЕ, 29-3, 131, 31).
42. Діти мої гарбузові, чи ви хворі, чи здорові? (Фр., І, 2, 599; ІМФЕ, 29-3, 116, 50).
43. Діяти, діяти, їде батько сіяти, бере матір волочить, та нам його не учить! (Укр. пр., 1963, 765).
44. Добрий вечір, абощо, вечеряла б, нема що! (Укр. пр., 1963, 765).
45. Дощ іде, роса паде, на Юркову хату, а ти, Юрку, скуби курку та попитам хату (Фр., III, 2, 432).
46. Ду-ду-ду, ду-ду-ду, вродилася на біду! (Укр. пр., 1963, 765).
47. Жаль ваги не має, кого раз полюбить, з тим і помирає! (ІМФЕ, 29-3, 151, 31).
48. Журо тяжка, журо, щось його ізжурила, такого молодого з розумоньку збила (ІМФЕ, 29-3, 133, 31).
49. За все гаразд, за все добре, що жінка миленька: він поб'є й полає — вона веселенька! (Укр. пр., 1963, 651).
50. а) Заграйте мені цимбали, щоби ніженьки дримбали (Н. ск., 1971, 97); б) Купіть, татку, цимбали, аби ніженьки дриґали, купіть, татку, іще бас, то підскочу вище вас (Прип., 301); в) Ой заграйте, цимбали, щоби ніженьки дримбали (Ном., 245; Укр. пр., 1963, 762).
51. а) За діло не ми й за роботу не ми, а їсти й гуляти за нас не знайти (ІМФЕ, 19-3, 125, 44J; б) І за діло не я, й за роботу не я, а з хлопцями погуляти, то й охота моя (Н. н., Черк.).
52. За писарем гарно жити, за писарем панство: назад руки закладає :— все його багатство (Укр. пр., 1963, 766).
53. Запряжу бугая, куди люди, туди й я: запряжу я й другого: «Сідай, жінко-небого!» (Ном., 231; Укр. пр., 1963, 766).
54. Засвітила б — нема чим, жартувала б — нема з ким (Укр. пр., 1963, 765).
55. За Тетяну сто кіп дав, бо Тетяну сподобав, за Марусю п'ятака, бо вона вже не така! (Укр. пр., 1963, 765).
56. З їли хлопця темні ночі, а зранили серце дівочії очі (ІМФЕ, 29-3, 131. 31).
57. Знищили дівчину густі лози — підмили їй серце дрібні сльози! (ІМФЕ, 29-3. 131. 31).
58. Іде гнида за Демида, світилкою жаба, сваха—черепаха! (Укр. пр., 1963, 637).
59. Іде мужик на панщину — сонечко не сходить, повертається додому — як місяць заходить (Укр. пр., 1955, 4).
60. І до плуга, і до рала, і до хлопців дала драла! (Укр. пр., 1963. 763).
61. а) І жив — не любила, і вмер — не тужила, і на лавці лежить, і не буду тужить (Прип., 178; Укр. пр., 1963, 672); б) Жив — не любила, вмер — не тужила (Фр., II, 1, 120).
62. а) І ти тут, і я тут, а хто ж у нас дома, тільки піч та кирпич, солом'яні дрова! (Укр. пр., 1963, 766); б) І ти тут, і я тут, а хто ж у нас дома? А хто у нас порубає солому на дрова? (Укр. пр.. 1963, 766).
63. Ішла баба-гомонуха, гаман загубила, а я йшов та й знайшов мене мати била. «Нащо тобі, мій синочку, цей гаман іздався? » —«На табаку, на тютюн, щоб не розсипався!» (Укр. пр., 1963, 763).
64. Ішла баба дубнячком, зачепилась гапличком: сюди смик, туди смик, одчепися, мій гаплик! (Ном., 246; Укр. пр., 1963, 763).
65. Ішов, ішов дорогою і в яму упав, любив, любив хорошую та й плюгаву взяв! (Ном., 37).
66. Ішов козак на лінію і вельми надувся, ішов козак із лінії — як лихо, зігнувся (Ном., 17; Укр. пр., 1963, 211).
67. їй кажи: «Овес!», а вона каже: «Гречка!». Хай буде гречка, аби не була суперечка (Скр., 180).
68. а) їхала Хима до Єрусалима, візок торкоче, кобила йти не хоче. Пішла до хати кия шукати, вовки прийшли — кобилу з їли (Фр.. І, 1, 260); б) їхала Хима з Єрусалима, тарахкотілка теркоче, а коник бігти не хоче (Ном., 223; Укр. пр., 1963, 608); в) їхала Хима до Єрусалима, візок скрегоче, Хима ся регоче; г) їхала Хима з Єрусалима білою кобилою, тарадайка торкоче, кобилка бігти не хоче (Ном., 223).
69. а) Катерина та Дем'ян посварились за бур'ян, Катерина Дем'яну не попустить буряну (Ном., 246; Н. ск., 1971, 171); б) Одарочка та Дем'ян побилися за бур'ян (Укр. пр., 1963, 652).
70. Кив, морг на його, дума дівка його, дума — ніде за нього (Ном., 168).
71. а) Козак — душа правдивая, сорочки не має, коли не п'є, то так гуляє (Укр. пр., 1963, 210); б) Козак коли не п'є, то ворогів б'є, а все не гуляє (Укр. пр., 1955, 77).
72. Коли мене вірно любиш, не кажи нікому, бо люди рознесуть, як вітер* солому (Прип., 48).
73. Корова з рогами, коні з копитами — краще залишатись у своєї мами (ІМФЕ, 14-3, 211, 158).
74. Котрі були гарні хлопці, забрали в вібранці, полишились шмаровози та й виводять танці (Прип., 242).
75. а) Купив козак Олені заушниці зелені та й почепив на вуха — яка гарна псяюха (Прип., 175); б) Купила Олена сережки зелені: як уділа у вуха, славна була дівуха (Ном., 45).
76. Леле, діду, леле, бабо, леле, Коваленку! Та понесім погуляти дитину маленьку (Укр. пр., 1963, 604).
77. а) Люблю, мамцю, Петруся, та сказати боюся!; б) Полюбила Маруся Петруся, та що скаже матуся (Укр. пр., 1963, 623).
78. Мамко моя солоденька, і ти була молоденька! (Н. ск., 1964, 216).
79. Мати ж наша, мати, де тебе узяти? (Ном., 180).
80. Мати нерідна, батько вітчим, а я хто його знає й чий (Укр. пр., 1963, 674).
81. Мачушине словце, що зимнєє сонце, воно хоч і світить, та не гріє, а буйним вітром од його віє, а рідної матері словце, що літнєє сонце, хоч і як хмарненько, та все-таки од його тепленько (Грінч., 305; Іл., 192).
82. Ми думали, що то сито, а то обичайка, ми думали, що то хлопець, а то величайка (Н. ск., 1971, 144).
83. Місяць світить, а не гріє, дівчинонька з жалю мліє (ІМФЕ, 29-3, 113, 118).
84. Мужик каже — ячмінь, жінка каже — гречка, не мов мені ні словечка, нехай буде гречка! (Закр., 179).
85. Музиканти — то на скрипку, то на бас, а хто буде свині пас? (Прип., 210).
86. На базар ходила та зівак ловила, а з базару прийшла та аж двох принесла (ІМФЕ, 8-К2, 16, 3, Яворн.).
87. На жлукто спіткнулась, на корито впала, вийшла заміж за п'яницю, навіки пропала (Укр. пр., 1963, 652).
88. На нашому полі косарики косять, там, де не старались, лиш злидні голосять! (ІМФЕ, 14-3, 211, 32).
89. На Тетяну поговір, що Тетяна вмерла, вона лежить на печі і ноги задерла (Ном., 102; Укр. пр., 1963, 556).
90. На тихі води, на ясні зорі, у край веселий! (Скр., 180).
91. Наші їдуть, ваші йдуть, наші ваших підвезуть (Укр. пр., 1936, 500).
92. Нащо мені женитися, нащо жінку брати, не вродила сочевиця, нічим жінку годувати (Укр. пр., 1963, 633).
93. Нащо мені музики, в мене свої язики, я заграю, поскачу і нікому не плачу! (Ном., 246; Укр. пр., 1963, 761).
94. Нащось мене, моя ненько, за нелюба дала, як бись тую конопельку в болото упхала! (ІМФЕ, 29-3, 113, 131).
95. Не вір, паво, павичеві, що він пір'я губить, не вір, дівко, аничеві, що він тебе любить (Укр. пр., 1963, 628).
96. Нема в світі гірш нікому, як бурлаці молодому! (ІМФЕ, 29-3. 113, 33).
97. Нема в світі правди, правда замирає, а тяжка неправда весь світ пожирає (ІМФЕ, 29-3, 113, 35).
98. Нема цвітку на всім світку, як на тій калинці, ніхто не єсть такий милий, як мати дитинці! (ІМФЕ, 29-3, 151, 33).
99. Не пий, коню, води, бо вона скаламучена, не кохай, козаче, дівчини, бо вона заручена! (Укр. пр., 1963, 625).
100. Не питай, чий я. не питай, що я! (Укр. пр., 1963, 674).
101. Не плач, не плач, моя мила, що мя доля обдурила! (Прип., 107).
102. Не по правді, козаче, зо мною живеш, мене ніби любиш, а до другої йдеш! (Прип., 123).
103. Не топись, козаче, бо душу загубиш, ходім повінчаймось, коли вірно любиш! (Прип., 189).
104. а) Нехай мене той голубить, а хто вірно мене любить! (Укр. пр., 1936, 378; 1963, 662); б) Нехай мене той займає, хто кохання в серці має (Укр. пр., 1955, 109).— Біл.: Гр., 2, 8.
105. а) Не ходи по полю, не топчи куколю, не лупай очима, не твоя дівчина! (Ном., 167; Укр. пр., 1963, 625); б) Не ходи, не люби тай й не залицяйся, я за тебе не піду і не сподівайся! (Прип., 214).
106. Нуте, хлопці, нуте, всі, нуте погуляйте! Одні скачте, другі плачте, а треті співайте! (Укр. пр., 1963, 765).
107. Овдію, Овдію, п'єш цілу неділю, а я тобі, Овдію, нічого не вдію! (Укр. пр., 1963, 499).
108. Одчепися, дармоїде, бо до мене кращий їде! (Прип., 157).
109. а) Оженився навісний та взяв біснувату та не знали, що робити, підпалили хату (Укр. пр., 1963, 765); б) Оженився дурнуватий та взяв біснувату, та не мали, що робити, підпалили хату! (Фр., II, 2, 470); в) Оженився дурний та взяв глупувату, та не знали, що робити, запалили хату (Ном., 173); г) Оженився рудий, руду взяв і рудий піп їх звінчав! (Ком., 68).
110. а) Оженися, не журися, піде ти рукою, жінка піде за борщем, а ти за мукою (Ном., 69; Укр. пр., 1963, 635); б) Недавно ся поженили, не пішло рукою, пішла жінка за пшоном, а я за мукою! (Ном., 169); в) Оженися, не журися, гаразд тобі буде, будеш мати коли спати, їсти що не буде! (Фр., II, 1, 102); г) Оженися, не журися, будеш панувати, жінка буде свині пасти, а ти завертати (Фр., II, 1, 102); — Біл.: Гр., 2, 25.
111. Ой боже, боже, переросла дуже! Якби мене той узяв, що ложечки струже: щоб трубочки не курив, табаки не нюхав, на вулицю не ходив та брехнів не слухав! (Укр. пр., 1963, 765).
112. Ой видно, видно, хто зажурився: скорчився, зморщився та й зажурився! (ІМФЕ, 14-3, 386, 512).
113.1Ой гину, гину за дівчину Катерину! (Прип., 65).
114. Ой гоп, тинини, у кого я вдався, мати сина продала, яв печі сховався! (Укр. пр., 1963, 766).
115. Ой грай, Юр'ю, танцюй, дурню, ой грай на муку, поки пшона
натовчу, мені мука, тобі пух, щоб виперло з тебе дух! (Укр. пр., 1963,
766).
116. Ой гульк — вода, бусь — вода! Креши пню, жени біду! (Ном.,
161).
117. Ой дівчино, чарівничко, чарує мене твоє личко! (Прип., 100).
118. Ой жаль шевця, та не вернеться: набрав підошов та і к чорту пішов (Ном., 246).
119. Ой жалю, мій жалю, жалю непомалу, упустив долю, упустив щастя та вже й не піймаю! (Ном., 45; Укр. пр., 1963, 187).
120. Ой жаль мені буде, візьмуть її люди, моя не буде (Н. н.,
Черк.).
121. а) Ой за мостом, попід мостом трава зеленіє, за хорошим чоловіком жінка молодіє! (Мал., 203; Укр. пр., 1963, 654); б) Ой за мостом, попід мостом, трава висихає, за поганим чоловіком жінка пропадає! (Мал., 203; Укр. пр., 1963, 665).
122. Ой казали мені люди, що добра з тебе не буде! (Ном., 58; Укр. пр., 1963, 404).
123. Ой лихо, ковалихо! (Укр. пр., 1963, 763).
124. Ой ліз, ліз та ввірвався, чи не було ручок, щоб держався! (Зін., 240; Ном., 38; Укр. пр., 1963, 437).
125. Ой мамо, мамо, не пести так сина, бо бідная на світі пещена дитина! (ІМФЕ, 29-3, 115, 19).
126. Ой мамуню, буде зле, як він мене не возьме! (ІМФЕ, 29-3,
115, 19).
127. Ой масничко, яка ти була! якби тебе сім неділь, а посту одна!
(Грінч., 240).
128. Ой мати, хочу їсти, та боюся в погріб лізти, та боюся, щоб не впала, щоб капуста не пропала! (Ном., 212; Укр. пр., 1963, 411).
129. Ой не коси, бузьку, сіна, бо зросишся по коліна, нехай тота чайка косить, що набакир шапку носить! (ІМФЕ, 29-3, 116, 29).
130. Ой роблю я, роблю, робота нінащо, а люди говорять: сирота — ледащо! (Прип., 281).
131. Ой серденько моє любе, завидують мені люди! (Прип., 298).
132. Ой так, так, сіють мак, на долині просо, залицявся в ходаках, оженився босо! (Фр., III, 1, 192).
133. Ой так, та не як, де урода, там і смак! (Укр. пр., 1963, 764).
134. Ой ти, дівчино, ясная зоре, ти мужчин радощі, ти мужчин горе! (ІМФЕ, 29-3, 131, 31).
135. Ой ти, козаче, зелений барвінку, прийди до мене хоч на хвилинку (Прип., 163).
136. Ой ти, мати Катерино, що ти з нами ізробила, що край гарний та веселий та й занапастила (Укр. пр., 1963, 205).
137. Ой ти ткач-ниткоплут, а я бондарівна, піди геть, відчепись, я тобі не рівня! (Ном., 246; Укр. пр., 1963, 764).
138. Ой ти, хлопче, ненароком, коло мене трешся боком! (Ном.,
168).
139. Ой у вдови один син та й той пішов під аршин! (Прип., 302).
140. Ой умер мій небожчик, а я свою журбу в горщик, черепочком накрила, аби за мнов не ходила! (Фр., II, 2, 439; Прип., 219).
141. Ой чоловіче Марку, чом ти не пропав зранку: дала б я тобі сорочку-дранку, а тепер ти вмер удень та багато людей, треба нову давати! (Укр. пр., 1963, 671).
142. Ой чук, поберемося та будем панувати, ти будеш свиней пасти, а я заганяти! (Ном., 246; Укр. пр., 1963, 631).
143. Ой чук, брик, з рогом бик, а Хому із двома! (Укр. пр., 1963, 494).
144. Ой чумаче, чумаче, життя твоє собаче! (Ном., 204; Укр. пр., 1963, 91).
145. Ой я свого чоловіка нарядила паном, сорочечка по коліна, підв'язана валом! (Ном., 246; Укр. пр., 1963, 764).
146. Опанас воли пас, а дівчина — бички: постривай, не втікай, куплю черевички! (Укр. пр., 1963, 619).
147. Оттак чини, як я чиню, люби дочку абичию, хоч попову, хоч дякову, хоч хорошу мужикову! (Ном., 246; Укр. пр., 1963, 765).
148. Очерет, осока, чорні брови в козака! (Укр. пр., 1963, 764).
149. Очі дівчини сяють тим жаром, що то запалює серце пожаром! (ІМФЕ, 29-3, 131, 31).
150. Перед паном Хведором розходився ходором! (Ном., 60).
151. Печу коржі при межі, один присмалився, який сам, таке взяв і не помилився (Прип., 244).
152. Пийте, люди, горілочку, а ви, гуси, воду, аби люди не казали, що ми злого роду! (Прип., 152).
153. Під мостом риба з хвостом! (Прип., 203).
154. а) Пішла Гандзя в поле жати та й забула серпа взяти! (Фр., І, 2, 313); б) Пішла Настя в поле жати та й забула серпа взяти. Серп узяла, хліб забула, так що Настя вдома була! (Я. ск., 1971, 180); в) Пішла Гандзя по горіхи та й набрала штири міхи, в кождім міху по горіху, наробила Гандзя сміху! (Фр., І, 2, 313).
155. а) Пішов дід по гриби, а баба на гливи, дід свої посушив, бабині погнили! (Фр., І, 2, 581); б) Пішов дід на гриби, баба на підпеньки, дідові висохли, бабині — сиренькі! (Прип., 100).
156. Побреду я но кісточки, щоб любили невісточки, побреду я по коліна, щоб голова не боліла! (Укр. пр., 1963, 686).
157. Поведу я коровку до вовка, щоб не боліла головка! (Укр. пр., 1955, 206).
158. Полю просо за током, а він мене пасе оком! (Укр. пр., 1963, 625).
159. Породила вівця німця, а пана кобила, а русина молодого дівка чорнобрива (ІМФЕ, 29-3, 133, 31).
160. Приїхав батько з млина, увесь у борошні, як сатана! (Укр. пр., 1963, 773).
161. Пристань, пристань до вербунку, будеш їсти з маслом булку, будеш їсти, будеш пити, довбешкою воші бити! (Ном., 245; Фр., II, 2, 596).
162. Пропив вівці на горівці, а корови на меду, прийшов з коршми додомоньку та й б'є жінку молоду (Прип., 77).
163. Рада б зірка зійти — чорна хмара заступає (Укр. пр., 1955, 35).
164. Раз дівчина! І до плуга, і до рала, і до танцю гоца-драла! (Прип., 100).
165. Розраяли, розсудили, щоб ми в парі не ходили! (Прип., 241).
166. Рубай, сину, ясенину, добре буде клиня, бери, сину, сиротину, буде господиня! (ІМФЕ, 29-3, 113, 139).
167. Сам п'ю, сам гуляю, сам стелюся, сам лягаю! (Укр. пр., 1963, 508).
168. Сивий сокіл, сиві його очі, не буде той ґаздою, хто ходить поночі! (Фр., І, 2, 495; Прип., 88).
169. Сидить дід на стільці, обуває постільці, а баба мордується, що в чоботи не взується! (Укр. пр., 1955, 319).
170. Скік, скік, через попів тік, та до Гапки в горох, ох як гарно удвох! (Укр. пр., 1963, 494).
171. Слабий будеш — перебудеш, кого' любиш — не забудеш! (ІМФЕ, 1-5, 461, 180).
172. Солом'яні бики мав,на припічку запрягав, соб, бицю, до ярма, обернувся — вже нема! (Висл., 336).
173. Сонце в віконце пече-припікає, парубок на дівку глядить-по-глядає! (Ном., 167; Укр. пр., 1963, 624).
174. Сонце високо, місяць далеко, кобила хрома, коли будем дома!
(Н. ск., 1964, 70).
175. Стала слава, стали поговори та про тую дівчиноньку, що чорнії брови! (Укр. пр., 1955, 172; Н. ск., 1971, 186).
176. Стукотить, гуркотить, комар з дуба летить (Укр. пр., 1963, 130).
177. Сюди-туди попід лави, нема чобіт, лиш халяви! (ІМФЕ, 1-5,
461, 54).
178. Так співали, як старого чорта ховали, а як нас ховатимуть, то й так не співатимуть! (Укр. пр., 1963, 564).
179. Танцювала краков'як, побила ботинки, осталися на ногах чулки та резинки! (Укр. пр., 1963, 766).
180. Танцювала Пендюриха з Пендюром, загубила калиточку з тютюном! (Н. н., Черк.).
181. Буде тобі, Пендюрихо, лихо, загубила калиточку тихо! (Укр. пр., 1963, 763).
182. а) Танцювала риба з раком, а цибуля з пастернаком! (Укр. пр., 1963, 763); ...а петрушка з пастернаком! (Фр., ЦІ, 1, 195); б) Танцювала риба з раком, а петрушка з пастернаком, а цибуля з часником, а дівчина з козаком! (ІМФЕ, 14-3, 382, 33):— Біл.: Выел., ПО.
183. Танцювала Романиха з Романом, загубила штири гроші з гаманом! (Ном., 246; Укр. пр., 1963, 762).
184. Танцюй, душа, без кунтуша, шукай пана без жупана! (Н. н.,
Черніг.).
185. Танцюй, ковалихо, буде тобі лихо, танцюй, не журись, матері твоїй біс! (Укр. пр., 1963, 763).
186. Ти думаєш, дурню, що я тебе люблю, а я тебе, дурню, словами голублю! (Прип., 190; Укр. пр., 1963, 627).
187. Ти думаєш, моя мати, що я не журюся, йду за ворота, від вітру валюся! (Укр. пр., 1963, 648).
188. Ти п'єш, мене б'єш і не знаєш за що, ходімо ми до попа, котре з нас ледащо! (Ном., 246).
189. То не люди — супостати, беруть хлопців у солдати! (Прип., 29).
190. Трошки гречки, трошки проса, трошки взута, трошки боса! (Укр. пр., 1955, 312).
191. а) У суботу на роботу голова боліла, а в неділю на музики мало не злетіла! (Вік живи, ЗО); б) У суботу до роботи, то хай іде мама, а в неділю на гулянку, то я піду сама! (Н. ск., 1964, 133).
192. У неділю — по шавлію, в понеділок — по барвінок, а в вівторок — снопів сорок, а в середу — по череду, а в четвер — по щавель, а в п'ятницю — по дяглицю, а в суботу —- на роботу! (Ном., 277; Укр. пр., 1963, 405).
193. Хату на замок, а сам до дівок! (ІМФЕ, 14-3, 386, 512).
194. Хміль калину обвиває, дівка хлопця обіймає (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 2, 10.
195. Хома купив, Хома п'є, бо у Хоми гроші є! (ІМФЕ, 1-5, 461, 273).
196. Хома Патика пішов зимою дерти лика, лика не обідрав, а липку зіпсував (ІМФЕ, 14-3, 211, 176).
197. Хома, сиди дома, роби веретінці! Буде тобі, буде мені, буде твоїй жінці! (Фр., III, 1, 278; Прип., 343).
198. Цибуля ся дивувала, що петрушка танцювала! (Фр., III, 1, 290).
199. Цур його матері, яке завелося: і старе, і мале за боки взялося! (Укр. пр., 1963, 764).
200. Через дурний розумочок дівка втратила віночок! (Укр. пр., 1963, 619).
201. Чи й у вас, як у нас, мороз у петрівку, зморозило на печі трьох парубків й дівку (Н. н., Черк.).
202. Чи пани, чи ви ляхи, а ми запорожці: пам'ятайте, вражі сини, що ми вам не хлопці! {Ном., 245).
203. Чогось мені не прядеться, чогось мені нитка рветься! (Укр. пр., 1963, 195).
204. Чоловіче Миколаю, де я тебе поховаю? Поховаю на могилі, щоб по тобі вовки вили, поховаю під столом та накрию постолом, поховаю під лавкою та накрию халявкою! (Ном., 160; Укр. пр., 1963, 671).
205. Чому ж тоді не прийшов, коли місяць ізійшов, чого ж тебе принесло, як сонечко зійшло! (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 2, 10.
206. Шапка-бирка, зверху дірка! (Укр. пр., 1963, 54).
207. Що тебе принесло: чи човничок, чи весло? (Укр. пр., 1963, 436).
208. а) Я дворянського роду: не ходила боса зроду! (Прип., 279); б) Я панського роду: не ходила боса зроду! (Скр., 179).— Біл.: Выел., 133.
209. Як була я молодиця, цілували хлопці в лиця, а тепера стала стара, не цілують, хоч би й рада! (Ном., 246; Укр. пр., 1963, 764).
210. а) Як була я у батенька, ходила я чубатенька! (Укр. пр., 1963, 158); б) Як була у батенька, то ходила чубатенька, а як стала у свекрухи, то і чуб об'їли мухи! (Шиш.-Іл., 88; Іл., 201).
211. Як були ми молодими, то ходили по дубині, у червоних запасках, з сивиною на висках! (Ном., 167).
212. Як діждемо літа та накосимо жита та поставимо в копки та вдаримо в гопки! (Ном., 198; Укр. пр., 1963, 252).
213. Як жив не любила, як умер не тужила і не буду тужити, бо не було з ким жити! (Фр., III, 1, 123).
214. Як пошила, то й наділа, кажуть люди, що до діла! (Ном., 146; Укр. пр., 1963, 764).
215. Як у Києві на дзвіниці черці в дзвони дзвонять, так у Полтаві перекупки на ринку гуторять! (Укр. пр., 1963, 483).
216. Я робити добре вмію: піч топлю, руки грію, руки грію, плечі парю, не йди, Грицю, бо ударю! (Укр. пр., 1963, 764).
217. Я тому не винна, що перина зимна! Яку мама мала, таку мені дала! (Фр., II, 2, 513); ...якби було Петра, вона б була тепла! (Фр., І, 1, 176).
