ДРУЖБА. ТОВАРИШУВАННЯ. СУСІДСТВО. КУМІВСТВО

Друг.

1.  1. Без вірного друга великая туга (Ном., 173; Фр., II, 1, 52; Укр. пр., 1936, 401; 1963, 470).

1. Були б пиріжки — будуть і дружки (Укр. пр., 1955, 294; 1963, 703).— Рос: Даль, 296.
2. Вірного друга народ прославить, бо він товариша в біді не оставить (Н. н., Черніг.).
3. Давніх друзів забувають, а при горі поминають (Укр. пр., 1936, 401; 1963, 703).
   1. Дерево міцне корінням, людина — друзями (Н. ск., 1971, 83).
   2. Для доброго друга випряжу коня з плуга (ІМФЕ, 14-3, 386, 513).— Див. 2, милий.
   3. Друга шукай, а найдеш — тримай (Укр. пр., 1955, 141; 1963, 701).
      1. Друг боягуз — гірше ворога (ІМФЕ, 14-3, 386, 607).
      2. Другу дружи, а другого не гніви (Укр. пр., 1963, 703).

1. Друзі до гробової дошки (Зак. пр., 67).
2. Друзі до чорного дня (Н. п., Київщ.).
3. а) Друзі пізнаються в біді (Укр. пр., 1955, 141; Зак. пр., 67; Укр. пр., 1961, 171; 1963, 703); б) Друг пізнається в нещасті (ІМФЕ, 14-3, 211, 164).—Рос: Снєг., 104; Жуков, 138; біл.: Гр., 1, 381; в) В біді пізнавай приятеля (Фр., Ill, 2, 382); г) В пригоді пізнавай приятеля (Ільк., 15; Закр., 151; Фр., II, 2, 589; Укр. пр., 1961, 171).
   1. Друзі —це злодії часу (ІМФЕ, 14-3, 211, 253).

1.14. Злосливий друг спереду ласкає, а ззаду кусає (ІМФЕ, 29-3, 123, 31).

1. Коли не маєш друга,— шукай, а як знайшов — сокоти (Зак. пр., 68).
2. Коли хочеш позбутися друга, позич йому грошей (Висл., 279).— Див. позичати.
3. Людина без друзів — що дерево без коріння (ІМФЕ, 14-3, 211, 258).
4. Найти друга, за якого можна померти — легко, а такого, щоб за тебе помер — важко (Н. н., Черк.).

1. Не все другу знати, що на серці в себе мати (Укр. пр., 1963, 703).
2. Не карай, Боже, нічим, як другом лихим (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 384.
3. Не май друга вірного, не будеш мати зрадного (Н. ск., 1964, 231).
4. а) Не май сто рублів, а одного друга (Укр. пр., 1963, 701); б) Не май сто рублів, як одного друга (Ном., 184); в) Не май сто кіп, як сто друзів (Зін., 201; Укр. пр., 1963, 701); г) Не май сто кіп у полі, а май друзів доволі (Фр. сл., 97); д) Не так тії сто братів, як сто друзів (Ном., 184; Зір., 11; Укр. пр., 1963, 701).— Рос: Симоні, 213; Жуков, 283; Рибн., 55; біл.: Hoc, 100; Гр., 1, 383.
   1. Нема кращого друга, як вірна подруга (Укр. пр., 1963, 641).
   2. Не милий світ, коли друга ніт (Зак. пр., 68).
   3. а) Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже (Н. ск., 1964, 105).— Біл.: Гр., 1, 382; б) Не той друг, що лащиться, а той, що печалиться (Укр. пр., 1955, 141; 1963, 702).
   4. а) Нових друзів май, старих не забувай (Н. н., Сумщ.).— Рос: Даль, 296; б) Нових друзів наживай та й старих не забувай (ІМФЕ, 8-К 2, 17, 187, Яворн.); в) Нових друзів приймай, а старих не забувай (Зак. пр., 68; ІМФЕ, 14-3, 211, 205).— Рос: Снєг., 300; Рибн., 84.
   5. а) Одежа краща нова, друзі кращі старі (ІМФЕ, 14-3,211,205); б) Старий друг ліпший нових двох (Н. п., Черніг.).— Рос: Снєг., 384; Даль, 744; біл.: Гр., 1, 382.
   6. Оставайся, мамо, в лузі: вже тепера ми самі друзі (Укр. пр., 1963, 704).
      1. При добрій годині всі друзі й побратими (Укр. пр., 1963, 703).
      2. Скажи мені, хто твій друг, то я скажу, хто ти такий (Н. «., Черніг.).— Див. 2, казати.
      3. Такі вони друзі, що коли б'ються, то й колом не розженеш (ІМФЕ, 14-3, 211, 205).
      4. То не друг, що хвалить тихо, а то друг, що хвалить вслух (Н. н., Вол.).
      5. а) У друга вода солодша від вражого меду (Фр., II, 1, 52); ... ніж ворога мед (Укр. пр., 1963, 703); б) У друга вода солодша вражеського меду (Ном., 184).                                     
         1. Хорошого друга узнаєш, як з ним розлучишся (Н. н., Черк.).
         2. Чоловік без друга — що їжа без солі (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 381.
            1. Як не матимеш друга, не матимеш ворога (Перем., 1854, 102).

37.   Як прийде туга, пізнаєш друга (Фр., Ill, 1, 227).
Дружба.

1. Берись дружно — не буде сутужно (Укр. пр., 1963, 157).

1. Говорити правду — втратити дружбу (Перем., 1854, 102).— Рос: Даль, 777.
2. а) Дружба дружбою, а служба службою (Прип., 229; Укр. пр., 1936,   144;   1963,   703;  Н. ск.,   1964,   130);  б) Служба  службою,  а дружба дружбою (Ном., 203).— Рос: Снег., 104; Даль, 251; біл.: Нос, 37; Гр., 1, 353.

4. Дружба міцніша від кам'яних стін (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 381.

б. Дружба — найбільший скарб (Н. н., Черк.).

1. Дружба родиться в біді, а гартується в труді (Там же).
2. Дружба та братство — дорожче багатства (Укр. пр., 1963, 701).
3. Дружба — як дзеркало: розіб'єш, не складеш (Зак. пр., 67).
4. а) Дружні сороки орла заклюють (Укр. пр., 1963, 160); б) Як дружні сороки, то й гуску з'їдять (ІМФЕ, 29-3, 211, 188).— Рос: Жуков, 433; Рибн., 54.
5. Дружній череді і вовк не страшний (Укр. пр., 1963, 160).
6. Не в службу, а в дружбу (Укр. пр., 1963, 703).— Рос: Даль, 236; біл.: Гр., 1, 382.
   1. Ой дружба, дружба! Гірка твоя служба! (Укр. пр., 1963, 704).
   2. Пробуй золото вогнем, а дружбу — грішми (Укр. пр., 1963, 702).
   3. Яку дружбу заведеш, таке й життя поведеш (Укр. пр., 1955, 140; Зак. пр., 70; Укр. пр., 1963, 705).

Дружити.

1. Давай дружити: то я до тебе, то ти мене до себе (Укр. пр., 1963, 704).— Рос: Даль, 789.
   1. Дружи, а за пазухою камінь держи (Ном., 184).
   2. Здається і дружить, а гадючку пустив (Укр. пр., 1955, 152).
   3. З добрим дружись, а лихих стережись (Укр. пр., 1936, 402; 1963, 704).— Рос: Снег., 383.

5.  З ним дружи, а камінь за пазухою держи (Прип., 111).

Компанія.

1. 1.    В хорошій компанії розуму наберешся, в поганій і свій загубиш (ІМФЕ, 14-3, 211, 32). 
2. За компанію і циган повісився (Ном., 240; ІМФЕ, 14-3, 211, 141).— Біл.: Гр., 1, 376.
3. а) Зла компанія — що вугілля: як не впече, то замаже (Укр. пр., 1936, 400); б) Злі компанії і доброго чоловіка зіпсують (Ном., 118; Укр. пр., 1963, 706); в) Погана компанія і доброго чоловіка зіпсує (Укр. пр., 1936, 706).

Приятель.        

1. 1.    Біднота показує нам наших приятелів (Прип., 18). 
2. Борони мене, Боже, від приятеля, бо з ворогом я дам собі раду (Прип., 267).
3. а) В біді пізнавай приятеля (Фр., ПІ, 2, 382); б) Вірний при­ятель — то найбільший скарб (Укр. пр., 1936, 401; 1963, 701).— Див. друг.
4. Глупота наших приятелів більше нам зашкодить, ніж мудрість наших ворогів (ІМФЕ, 29-3, 151, 12).
   1. Де щастя упало, там приятелів мало (Ільк., 26).
   2. а) Для приятеля нового не пускайся старого (Ільк., 26; Закр., 158; Висл., 255; Укр. пр., 1955, 140); ... не цурайся старого (Укр. пр., 1963,  703); б)  Для приятеля нового не покидай старого (ІМФЕ, 29-3, 11, 53); в)  Задля нового приятеля старого не кидай (Прип., 267).

1. Коли мішок, як теля, приятелів тьма, а як лата — нема ні Светри, ні брата (Фр., II, 2, 403).
2. а) Коли хоч приятеля позбутися, то позич йому грошей (Укр. пр.. 1963, 702); б) Хочеш сі позбути грошей, знайди собі приятелів (фр., II, 2, 581).
3. Лагідні слова роблять приятелів, а Острі слова — завзятих порогів (Прип., 309).

1. а) Ліпше мати сто приятелів, чим одного ворога (ІМФЕ, 29-3, 113, 23); б) Ліпше сто приятелів, як один ворог (Прип., 208); в) Кра­ще сто приятелів... (ІМФЕ, 1-5, 461, 292); г) Ліпше десять приятелів, ніж один ворог (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 383.
2. Напоминай приятеля в тайні, а величай прилюдно (Прип., 268).
3. Не обгороджуй себе огорожею, а приятелями (Укр. пр., 1963, 701).
4. Не посварившись з ким перш, не мати приятеля (Зін., 234; Ном., 184).
5. Поки щастя плужить, доти приятель служить (Укр. пр., 1963, 703).
6. а) Приятелева вода лучча ворогового меду (Висл., 237; Укр. пр., 1936, 402; 1961, 171); ... ліпша, як неприятелів мед (Н. ск., 1964, 232); б) Приятелева вода солодша за мед (Н. н., Київщ.); в) Солодша приятелева вода від ворожого меду (Прип., 52).— Біл.: Гр., 1, 385.
   1. Приятелів тьма, а вірного друга нема (Н. н., Хмельн.).
   2. Приятельство що старше, то сильніше (Прип., 268).
   3. Свого вколупав би здоров'я для милого приятеля, якби можна (Укр. пр., 1963, 702).
      1. Старих приятелів забувають, а при біді споминають (Н. ск., 1964,  232).— Див. друг.

1. Сукно вибирай цвітом, а приятеля — привітом (ІМФЕ, 29-3, 123, 31).
2. Такого собі приятеля знайшов, що навіть до пекла би з ним пішов (ІМФЕ, 29-3, 116, 27).
   1. Треба і в пеклі приятеля мати (ІМФЕ, 14-3, 211, 32).
   2. Хорони мене, господи, від приятелів, бо з ворогами сам собі раду дам (Вік живи, 25).

Товариство.

1. 1.    Погане товариство і доброго чоловіка зіпсує (ІМФЕ, 29-3, 123, 31). 
   1. У товаристві лад — усяк тому рад (Укр. пр., 1963, 157).
   2. Хто од товариства одстане, нехай од того шкура одстане (Укр. пр., 1963, 160).

Товариш.

1. а) Вовк вівці не товариш; б) Вовк коневі не товариш (Н. н., Ів.-Фр.); в) Горщок котлу не товариш (ІМФЕ, 29-3, 138, 5).— Біл.: Гр., 1, 429; г) Гусь свині — не товариш (Ном., 22; Укр. пр., 1963, 704); д)  Гусь волові не товариш (Я. н., Київщ.); є)  Кінний пішому не товариш (Н. н., Вол.); є) Кінь волу не товариш (Укр. пр., 1963, 704); ж) Кінь коневі не рівний (ІМФЕ, 29-3, 133, 5); з) Кінь з волом не пара (ІМФЕ, 29-3, 139, 4); и) Кішка миші не товариш (Н. н., Вол.); і) Не сват ситник коробейнику (Ном., 22; Укр. пр., 1963, 704; ІМФЕ, 29-3, 138, 6); ї) Не товариш той бісон, якого звуть хамелеон (ІМФЕ, 14-3, 211, 32); й) Медвідь вовкові не товариш (Н. н., Ів.-Фр.); к) Медвідь корові не брат (Н. н., Вол.); л) Піший кінному — не товариш (ВНС, 21; Закр., 201; Фр., II, 2, 548; Укр. пр., 1955, 265); м) Свиня коню не товариш (Н. н., Рое.); н) Ситий голодному не товариш (ІМФЕ, 29-3, 138, 4); о) Ситник коробейнику — не товариш (Ном., 283; ІМФЕ, 1-5, 461, 292); п) Ситник берднику — не товариш (Ном., 23; Укр. пр., 1963, 704); р) Сліпий зрячому — не товариш (Перем., 1854, 102); с) Солома вогневі — не товариш (Укр. пр., 1936, 402); т) Старець медвіднику — не товариш (Ном., 23; Укр. пр., 1963, 704); у) Шорник ситникові — не товариш (Ном., 23; Укр. пр., 1963, 704).— Рос: Симоні, 131; Снєг., 175; Даль, 773, 636; Рибн., 158; Жуков, 83; біл.: Hoc., 142; Гр., 1, 429.

1. Для доброго товариша чортзна-що не дають (Укр. пр., 1963, 688).
   1. З ким потоваришуєш, таким і сам станеш (Білоц., 29).
   2. Скажи мені, хто твій товариш, тоді я скажу, хто ти! (Укр. пр., 1955, 140).

Брататися.

1. Братайся віл з волом, кінь з конем, а свиня об тин, коли нема з ким (Чуб., 289).— Лив. 1, кінь.
   1. Вчора браталися, нині розсталися (Фр., І, 1, 117).
   2. Не братайся, з ким єс телят не пас (Фр., І, 1, 117; Укр. пр., 1963, 704).
      1. Побратався, копу видячи (Зін., 240; Ном., 184).

б. Побратався собака з горобцем (Ном., 184; Укр. пр., 1963, 704). 6. Побраталася свиня з пастухом (Укр. пр., 1963, 125). Братерство, братство.

1. а) Добре братерство краще багатства (Ном., 184; Укр. пр., 1963, 157); б) Добре братство миліше, ніж багатство (Зак. пр., 67); ... дорожче багатства (Н. н., Черк.).— Рос: Снєг., 95; Даль, 776; Рибн., 86; біл.: Гр., 2, 141.
   1. Братерство міцніше камінної стіни (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 2,

141.

3.   а) Єдність і братерство — велика сила (Укр. пр., 1963, 157);
б)  Єднання — найкраща спілка (Там же).

Побратим.

1. Поганого чоловіка в побратими не бери (ІМФЕ, 29-3, 123, 33).
2. При добрій годині всі друзі і побратими (Укр. пр., 1963, 703). Вірна людина, вірний.

1.   В лиху годину узнаєш вірну людину (Укр. пр., 1963, 703);
... пізнаєш вірну людину (Укр. пр., 1955, 141).

2.   Не май вірного, не будеш мати зрадного (Н. к., 1972, 114).
До кого пристанеш, таким станеш.

1. а)  Біля чого потрешся, того і сам наберешся (Укр. пр., 1936,999); б) До кого пристанеш, і сам таким станеш (ІМФЕ, 29-3, 123, ЗІ); в) 3 ким поведешся, від того й наберешся (Укр. пр., 1955, 140; 1963, 704; Н. ск., 1971, 101); г) 3 ким пристанеш, таким і станеш (Вік живи, 35); д) 3 яким пристаєш, сам таким стаєш (Ільк., 38; Чом., 116; Висл., 339; Фр., II, 2, 596; Літ. газ., 1961, 8. XII; ІМФЕ, W-1, 113, 156); є) 3 яким пристанеш, таким і сам станеш (Ільк., 38); •) 3 яким собі зайдеш, таким зістанеш (Н. ск., 1964, 231); ж) Хто до кого пристає, таким і стає (Фр., II, 2, 596; Укр. пр., 1963, 705); ... таким сам і стає (Укр. пр., 1955, 140).— Рос: Снєг., 389; Даль, 180, 687; Жуков, 386; Гр., 1, 383.

2. а) Коло чого вертнешся, того й наберешся (ІМФЕ, 14-3, 386, 557); б) Коли об глину потрешся, того й наберешся; в) Об що потрешся, того й наберешся (Укр. пр., 1963, 705).

Не роби другому зла.

а) Не роби другому того, що сам не хочеш; б) Не роби другому ІЛОГО, бо на тебе прийде (Н. ск., 1964, 72); в) Не чини другому того, що тобі не мило; г) Чого сам не любиш, того і другому не чини; д) Чого сам собі не зичиш, того і другому не жадай (Укр. пр., 1963, 989); є) Що собі не мило, й людям не зич (Укр. пр., 1963, 356); є) Що Собі неугодно, того і другому не роби (7л., 316); ж) Що тобі не мило, другому не зич (Н. н., Вол.).— Біл.: Hoc, 189; Гр., 2, 457.

Двоє однакові. Один від другого не кращий.

1. 1.    З одної печі, та не однакові колачі (ІМФЕ, 14-3, 211, 189). 
2. Комусь ніяково, а йому однаково (Н. ск., 1971, 149).
3. а) Коняка, собака — то шкура однака (Укр. пр., 1963, 517); б) Один другого не переважить, хоч на одній гілляці повісь (Укр. пр., 1963, 516); в) Одна другу не переважить (Укр. пр., 1963, 464); і ) Одним миром мазані; д) Одного плота коли; є) Одного поля ягода; •)  Одного тіста книш; ж)  Обоє рябоє (Укр. пр., 1963, 516).

Ми з тобою (однакові або різні).

1.   а) Ми з тобою, як риба з водою (Н. н., Черніг.); б) Ми з тобою,
як риба з водою: ти у воду, а я над тобою (Н. н., Ров.); в) Ми
і гобою, як риба з водою: ти на дно, а я на берег (Н. н., Черніг.);
і ) Ми з тобою, як риба з водою: я на лід, а ти під спід (Укр. пр., 1955,
t55; Н. ск., 1971, 154); д) Я з тобою, як риба з водою (Укр. пр., 1963,
,ot).— Рос: Даль, 775; біл.: Гр., 1, 385.

2.   Вони між собою — нерозлита вода (Укр. пр., 1963, 701).
Рівні, рівняти (одне до одного).

а) Прирівняв слона до комара; б) Прирівняли послід до оладка; її) Прирівняв свиню до коня, та шерсть не така; г) Рівня ягня проти Онл (Укр. пр., 1963, 443).

Сусід.

1. Без брата проживеш, а без сусіда — ні (ІМФЕ, 14-3, 249, 32).
2. а) Близький сусід кращий від далекого брата (Укр. пр., 1961, " ); б) Близько сусід ліпше, як далеко брат (Прип., 326).— Рос: (a lb, 779; біл.: Гр., 1, 386.

'Л. а)  Бодай доброго сусіда мати та й своїм плугом орати (Прип., '; б)  Бодай злого сусіда не мати, лиха не знати та й своїм плугом •і" "і (Висл., 234).

1. Добре, як сусід близький і перелаз низький (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 386.
2. а) Добрий сусід — найближча родина (Зак. пр., Ill; Н. ск., 1971, 230); б)  Добрий сусід дорожчий від брата (Н. н., Бук.).
   1. Знають сусіди твої обіди (Прип., 396).
   2. а)  Коли  сусід, як мід,   то проси його на обід (Прип., 326);

б)   Коли сусід, як мідь, тоді проси його на обід (Ном., 233).

1. а) Не держи сусіда в хаті, поклади на тім місці камінь: зіб'єш ногу та знаєш, що на тім буде кінець (Укр. пр., 1963, 152); б) Як маєш сусіда пустить, то в сінях камінь положи (Ном., 92).
2. Не заглядай до сусіда, може з того бути біда (ІМФЕ, 29-3, 113, 31).

10.   а) Не купи хати, та купи сусіда (Ном., 183); б) Не купуй собі
дім, але сусіда, дім купиш, але сусіда не продаш (Н. ск., 1964, 231);

в)    Не купуй собі дім, а купи сусіда: хату купиш, а сусіда не продаси
(Укр. пр., 1963, 702); г) Не купуй хати, тільки доброго сусіда (ІМФЕ,
29-3, 113, 163).— Рос: Даль, 779; Жуков, 285; біл.: Гр., 1, 386.

1. Нема більшої біди над лихі сусіди (Висл., 305).
2. Не позичай у сусіда розуму (Закр., 186).
3. Не шукай хати, єно доброго сусіда (Висл., 311).
4. Постій, сусідко, ще трошки видко (Укр. пр., 1963, 483).
5. а) Пусти сусіда в хату та й сам у сусіди йди (Ном., 92; Укр. пр., 1963, 262); ... та й сам підеш до сусіди (Грінч., 307); б) Пусти сусідів до хати, то сам підеш до сусідів (ІМФЕ, 29-3, 127, 31).— Біл.: Г р., 1, 387.
   1. Сусід спати не дає— добре живе (Укр. пр., 1963, 434).
   2. Сусідська річ позичати вогню (Прип., 326).
   3. Сусідські діти — найпустіші (Там же).
   4. Тоді сусід добрий, коли мішок повний (Ільк., 93; Ном., 46; Висл., 342; Укр. пр., 1963, 690).
   5. У сусіда повна піч дров, та горять, а у мене єдно, та не хоче (Чуб., 271).
   6. а) У сусіди ані коня не купуй, ані жінки не бери, бо будуть утікати (Ном., 183; Укр. пр., 1963, 643); б) У сусіда ані жінки не бери, ані коня не купуй, бо будуть втікати до давньої хати (ІМФЕ, 29-3, 126, 32).
   7. Чим більше насолить сусіді, як не язиком? (Укр. пр., 1963, 171).
      1. Який сусіда, така і бесіда (7/. ск., 1972, 114).
      2. Як ся чоловік гаразд має, то і сусід буває (Ільк., 107; Закр., 230; Ном., 46; Укр. пр., 1963, 690).

Кум, кума.

1. 1.    Або ви, кумо, їжте борщ, а я буду м'ясо, а ні, то я буду м'ясо, а ви борщ (Фр., III, 2, 467). 
   1. А то хватай, куме, в міх! (Укр. пр., 1963, 455).   .
   2. В кожної куми свої пироги (ІМФЕ, 14-3, 393, 43).
   3. Втікайте, куме, бо біда суне (ІМФЕ, 29-3, 118, 31).
   4. Годі вам, куме, тої ласки (Н. н., Львівщ.).
   5. а)  Годі, куме, їсти, бо не буде місця на пироги (Прип., 174);

б)  Годі, куме, їсти, бо не буде на пироги місця (Ільк., 20; Закр., 153; /Іон., 236; Фр., II, 2, 320; Укр. пр., 1936, 256; 1963, 680).

1. Голодній кумі лиш хліб на умі (Фр., III, 2, 467).— Див. 2, голод.
2. а) Де кум, а де коровай (Прип., 174); б) —Де кум? — Де м>|м>вай? (Ільк., 25; Закр., 156; Ном., 184; Укр. пр., 1963, 532); |)  Добре кум, где коровай? (Зін., 223).
3. а) Добре кум говорить, лиш кривий рот має (Фр., II, 1, 8); 6)  Кум красно говорить, але кривий писок має (Ном., 60).

10.              Дарма, що кума бліда, аби пиріг спекла (Укр. пр., 1963, 680).

11.               Жінка суджена, а кума люблена (Укр. пр., 1963, 679; ІМФЕ,
І 5, 461, 155).

12.               а) Заблудив до куми в комору (Прип., 20); б) Заблудив до
кума в комору (Фр., І, 1, 62); в) Доплутався напотемки до кума
н комору (Прип., 174);

13.               За кума битий і в кума не бути (Ном., 41; Укр. пр., 1963, 680).

14.               Зачмутувала кумася коло свого Йвася (Укр. пр., 1963, 679).

15.               Здоров, куме Науме! (Укр. пр., 1963, 680).

16.               а) Знає кума — знає півсела (Фр., II, 2, 321; Укр. пр., 1961,
219); б)  Знає кум та кума та людей півсела (ІМФЕ, 29-3, 118, 31).

17.                Знехочу кум у кума порося з'їв (Ном., 98; Укр. пр., 1936, 247).

18.                а) І кума сором, і хліба жаль (Зін., 228; Ном., 92; Фр., III, 1,
263; Укр. пр., 1936, 411; Н. ск., 1971, 136); б) І кум милий, і хліба
шкода (Перем., 1854, 102).

1. а) їж, кума, хліб, хоч позичений, не мені віддавати (Зін., 258; Ном., 235); б) їж, кумасю, хліб, хоч позичений! — Та дарма, кумоч­ку, не мені його віддавать (Ном., 235); в) — їж, куме, хліб, хоч позичений! — Та мені ж його не оддавати! (Укр. пр., 1936, 497); і) Куме, їж хліб позичений, не мені оддавать (Зін., 231; Ном., 295; Чуб., 233); д)  їжте, куме, їжте, не голодуйте, як дома (Н. н., Зак.).
   1. їла б кума, та ложки нема (Н. н., Ів.-Фр.).
   2. а)   їхав до Хоми, а заїхав до куми (ІМФЕ, 14-3, 211, 107);

б)   їхав до Хоми, а попав до куми (Укр. пр., 1961, 504; 1963, 491);

в)    їхав до Хоми, а потрапив до куми (Укр. пр., 1955, 288).— Рос:
Снег., 471; Даль, 256; біл.: Гр., 2, 111.— Див.  1, їхати.

1. Казала кума — дам пшона, а у неї самої нема (Укр. пр., 1936, 404; 1963, 315; Н. ск., 1971, 56).
2. а) Коби знаття, що в куми пиття, то б і діти забрала (Ільк., 42; Висл., 275); б) Коби знаття, що в кума пиття, то і діти б забрав (Прип., 223); ... то би ще діти післав (Фр., II, 1, 202); в) Щоб знаття, що в кума пиття, то б і діти забрав (Укр. пр., 1955, 227); г) Якби знаття, що в кума пиття, то б і діти забрав (Ном., 104); ... то й дітей би забрать (Укр. пр., 1963, 438); ... то й жінку взяв би з собою (Н. ск., 1976, 33).— Рос: Рибн., 103; біл.: Рапан., 128.
3. Кого люди за люди мають, з тим кумаються (Висл., 276); ... з тим ся кумають (Ільк., 43; Ном., 184; Укр. пр., 1963, 679).
4. Коло пекла живучи, треба й чорта за кума просити (Перем., 1854, 102).— БІл.: Гр., 2, ПО.
5. Кому яке діло, що кума з кумом сиділа (Ном., 186; Укр. пр., 1963, 680).— Рос: Снєг., 456.

1. а) Кума зійшла з ума і мене звела! (Укр. пр., 1963, 680); б)  Кума мене з ума звела (Н. н., Сумщ.).— Рос: Даль, 391.
   1. Кума без ума, а в кума і того нема (Укр. пр., 1963, 679).
   2. а) Кума з кумою тирири — свині моркву порили (Ном., 255; Укр. пр., 1963, 483); ... свині моркву перерили (Прип., 174); б) Тере­вені точать, а свині в ріпі (Укр. пр., 1963, 483).
      1. Кумай, не кумай, а своє думай (Ном., 184; Укр. пр., 1963, 679).
      2. Кума кумі, та по всім селі (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 2, 394.
      3. Кум кума пізнав і на пиво позвав (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 2

1. а) Кума не бити, горілки не пити (Фр., II, 1, 3); б) Неібити кума, не пити пива (Шиш.-Іл., 48).— Див. 2, пиво.
   1. Кума не без ума (Чуб., 264).
   2. Кума по хресті і по хвості (Прип., 174).
   3. Кума, та не та (Н. н., Сумщ.).— Рос: Даль, 858.
   4. — Куме Андрею, не будьте свинею! — Як же мені не бути, коли мене люди знають (Ном., 57; Фр., II, 2, 322).

1. Куме, куме, дурний твій уме! (ІМФЕ, 1-5, 461, 96).
2. а) Куме, куме, солома ся суне (Прип., 174); б) — Куме, куме, солома ся суне! — Най ся сунуть і вколоти, я не маю охоти (Н. н., Ів.-Фр.); в)  Куме, солома суне! (Укр. пр., 1963, 467).
3. Кум із кумою повинні жити, як із рідною сестрою (Ном., 184; Укр. пр., 1963, 680).
   1. Кум із кумою родичі од голови до пояса (ІМФЕ, 8-К2, 14, 171,

Яворн.).

42.   Кум королю, а сват Терещенку (ІМФЕ, 8-К2, 14, 170, Яворн.;

Укр. пр., 1963, 128).

1. а) Кум — не кінь, аби ціле яйце з'їв (Фр., II, 2, 322); б) Кум не свиня, ціле яйце з'їсти (Фр., II, 2, 322); в) Кум — не свиня, аби яйце в борщі з'їв (Ном., 98; Фр., II, 2, 322); г) Кум — не свиня, щоб яйце в борщі з'їв (Укр. пр., 1963, 680).
   1. Кум не кум, а дитину пошануй (Н. н., Ів.-Фр.).
   2. Кум не кум, а з черешні злазь (ІМФЕ, 14-4, 266, 42).

1. а) Кум — не кум, не лізь в горох (Зін., 262; Закр., 175; Ном., 189; Фр., НІ, 2, 467); ... а в горох не лізь (Шиш.-Іл., 37; Чуб., 289; Укр. пр., 1936, 140; 1963, 680); ... а в горох не ходь (Н. ск., 1964, 112).— Рос: Снег., 1, 112; Даль, 391.
2. Кум — не родина, зять — не дитина, а невістка — чужа кіст­ка (Н. н., Черк.).
   1. Многі куми доводять до суми (Укр. пр., 1963, 453).
   2. Надія на кума Матія (Фр., II, 2, 427).
   3. Найду куму, аби було к чому (Ном., 95; Укр. пр., 1963, 679).
   4. Нашій кумі все просо на умі (Ном., 183).
   5. а) Нащо мені кума — були б пироги (Ном., 140); б) Нащо-мені куми — були б пироги (Укр. пр., 1963, 680).
   6. Не було в куми запаски, аж гляди — кума в плахті походжає (Ном., 152; Укр. пр., 1963, 680).
   7. Не сподівайтесь, кумасю, на пиріжки та їжте хлібець (Укр. пр., 1963, 680).

1. Не трать, куме, сили, спускайся на дно (Укр. пр., 1955, 290).
2. Не хочеш страти, не сунься ні в куми, ні в свати (Ном., 184; | чр   пр., 1963, 680).
   1. Під лихий час й кум за собаку (Ном., 46; Укр. пр., 1963, 709).
   2. а)  Полюбив кум куму, бо не  було кому  (Фр., II, 2, 322); г»І   Хвалить кум куму, як нема кому (Н. н., Бук.).
   3. При  добрій  годині  всі  куми   й  побратими  (Укр.  пр.,   1963, $70). -Див. 2, родина.
   4. Прийде кумець на обідець, а ложки не буде (Фр., II, 2, 322; fnp. пр., 1963, 680).
   5. Принесе біс кума, та не буде ложки (Зін., 240; Ном., 292; Укр. p.,  1963, 680).

1. Розумна  й  кума, як  бочка  пшона,  а як  пшоно  в  узлі,  то розуму нема (Укр. пр., 1963, 679).
   1. Спасибі кумі, що кума добра! (Укр. пр., 1963, 680).

1. Стривай, кума, не з тої ноги танцювати пішла (Укр. пр., 1961, 89).
   1. У куми і вода смачніша (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 2, 111.

1. Умерла дитина, то й кумівство пропало (Ном. 184; Укр. пр., 1963, 681).— Див. 2, умирати.
   1. У нелюбої куми не смачні й пироги (Укр. пр., 1963, 680).
   2. Хоч кума, але чортом дивиться (Укр. пр., 1955, 219; 1963, 344).

69.    Хоч так, куме, сядь, хоч так сядь, та все сядь! (Ном., 23; Укр.
„ 1963, 680).

1. Хто кумить і свашить, додому не пташить (Фр., II, 2, 323).
2. Шуми до куми! (Укр. пр., 1963, 680).

1. Як не кум, то й до куми не підлещуйся (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 2, 112.
2. а) Як я воли мав, з кумою кумував, як воли одпали, кумувати перестали (ІМФЕ, 14-3, 382, 33); б) Як Микита воли мав, то Микита й кумував (Укр. пр., 1963, 679; Н. ск., 1971, 48).