…. ск.. 1971, 174).
Нападатись (на когось).Нападись на когось багатшого, той шага дасть (Укр. пр., 1963, 21).
Списати спину.Списав спину, що й курці ніде клюнуть (Укр. пр., 1963, 724).
Лемент (зчиняти).Лемент такий, що хоч тури гони, то не почує (Укр. пр., 1963, 709).
Кара, карати.1. Ані злому кари, ані доброму нагороди (Фр., II, І, 243).
2. Без кари би й страху не було (Фр.. П, І, 243).
3. Без кари нема й поправи (Фр.. П, І. 243; Прип., 154).
4. а) Сдному кара, десятьом страх (Фр., II. І. 243); б) Одному арания, десятьох покаяння (Ііисл., 242; Укр. пр.. 1963, 141).
5. І не бийте мене, й не карайте мене, коли я вам надокучила, то їдайте мене (ІМФЕ. 8-К2, ІЗ, 35, Явори.).
6. Кара за кривду приходить помалу, але певно (Прип.. 154).
7. Карай та назад оглядайся! (Зін., 262; Ном., 14 і).
8. Нехай мене бог боронить від лихої напасті, від панської карності, від людської ненависті (Укр. пр.. 1963. 142).
9. Ні лихому кари, ні доброму справи (Прип., 154).
10. Хто карає, той і милує (Укр. пр.. 1963, 652).
11. Як є надгорода за добро, то повинна бути і кара за зло (Прип., 154).
12. Який учинок, така і кара (ІМФЕ, 29-3, 122, 28). Вина, винен.
1. Без вини винен (Перем., 1854, 102).— Рос: Даль, 216.
2. Була б спина, так і вина знайдеться (Перем., 1854, 102).— Біл.: p., 1, 3
3. Винен чи не винен, а терпіти повинен (Фр., І, 1, 175).
4. а) Винного два рази не б'ють (Прип., 12); б) Винного двома
батогами не б'ють (Ільк., 12; Закр., 147; Ном., 144; Фр., I, /, 176; Укр. пр., 1963, 140); в) Двома бичами винуватого не б'ют (Фр., I, 1, 177).
5. Винному двох кар не дають (ІМФЕ, 29-3, 122, 31).
6. Винному завжди здається, що всі тільки за нього й говорять (ІМФЕ, 14-3, 211, 185).
7. Винуватий, не винуватий, а раз попався — заплатиш (Зак. пр.. 19).
8. Винуватий виниться, а правий нічого не боїться (Укр. пр., 1963. 145).
9. Винуватого кров — вода, а невинного — біда (Там же).
10. а) За одного винного десять невинних покутує (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., І, 353; б) За одного винного сто невинних гине (Ільк., Зі: Фр., 1, /, /76'; Укр. пр., 1963, 125); в) За одного винного сто невинних терпить (Нрип., 40).
11. Винуватого совість мучить (Укр. пр., 1963, 145).
12. а) Дужий і багатий — не винуватий (Перем., 1854, 102). Віл.: Гр., 1. 353; б) Сильні та багаті рідко винуваті (Укр. пр., 1963. І42).
13. а) Гнат не винуват, і Килина не винна, тільки винна, бачся, хата, що пустила на ніч Гната (Укр. пр., 1963. 143); б) Хата не винувата, що впустила Гната (Н. п.. Нол.); в) Кіндрат не винуват, а винувата хата, що впустила Кіндрата (7/. п.. Нол.).— Віл.: Гр., 2. 100.
14. а) Коваль завинив, а цигана повісили (ІІрип., 344); б) Коваль провинився, а шевця повісили (Укр. пр., 1963, 529; 11. etc., 1971, 158); в) Коваль провинив, слюсаря повісили (ІМФЕ, 29-3, 113, 14); г) Ко валь сої рішив, а шевця повісили (Ном., 79; Нисл., 276; ІМФЕ, І 5, 461, 269); д) Коваль согрішив, а слюсаря вішають (II. п., Нол.): є) Пан завинив, а бідного повісили (//. ск., 1964, 27); є) Пан иаіііко-див. а старця ПОВІСИЛИ; ж) Писар провинився, а шевця повісили (Укр. пр.. 1955, 20; 1963. 145; II. ск., 1971, 70); з) Коваль согрішив, а шевця повісили за аршин (Укр. пр., 1963, 145); и) Цінам завинив, а коваля повісили (ІМФЕ, 14 3, 211, 200).
15. Коли ти ся не веде, то винуй самого себе (ІМФЕ, 29 3, 113, 31).
10. Краще десять винних помилувати, ніж одного невинного пока рати (Укр. пр., 1963, 145).
17. На винного та ще й напасть (Укр. пр., 1963, І44).
18. На того вина, кого дома нема (Ном., 57; Укр. пр., 1936, 422; 1963, 528; II. ск., 1971, 158).—БЫ.: Рапан., 256; Гр., І, 351.
19. Не взявшись за невинного, не будеш мати винного (Зіп., 263; Ном., 143).
20. Не винен цвях, що лізе у стіну, коли по голові обухом б'ють (ІМФЕ, 14-3, 211, 256).
21. Не винна доля, а винна воля (Нрип., 40).
22. Не звинувачуй другого, бо сам винуватим станеш (Н. п.. Черк.).
23. Ні сном, ні духом не винуват (Ном., 79; Укр. пр., 1963, 528).
24. Поплатиться не сват, а той, хто винуват (Шиш.-Іл., 61).
25 Сам собі винен (Фр., І, 1, 176).
20. Гак завинив, як баран вовкові (ІІрип., 130).
27. Той винен, кого тут нема (Фр., І, 1, 176).
28. Хома не винуват, та не можна його минувать (Укр. пр., 1963,
29. Хто винен, а на мені окошилося (Там же).
30. а) Хто держить драбину, так винен, як і той, що ліз усереди-п \ б) Хто держить міх, так само винен, як і той, що кладе у нього fllpun., 40).
31. Часто так буває: один вину свою на других звертає (Укр. пр., /".V. 145); ... що один вину свою на другого звертає (Укр. пр., 1955,
32. а) Чия вина, того й кара (Н. н., Вол.); б) Чия вина, того п гріх, чия торба, того й міх (Нрип., 40).— Віл.: Рапан., 272; Гр., 1, 140
33. Чи я тому винна, що перина зимна? (ІІрип., 40).
34. Що ж, винуват! їв гуси! (Укр. пр., 1963, 141).
35. Як я завинив, то мене карайте, а як невинний, то мене пхекайте (Нрип., 130).
36. Я не винен за макове зерно (Фр., І, 1, 177).
37. Я свою вину на Івана зверну! (Н. ск., 1971, 158). Каятись, каяття.
1. а) Буде каяття, та не буде вороття (Н. ск., 1971, 129); б) Є ка-»гі і я. та нема вороття (Ном., 45; Укр. пр., 1963, 141); в) Хоч буде Каяття, та не буде вороття (ІМФЕ, 14-3, 211, 159).— Віл.: Hoc, 59.
2. Кайся, кайся та знову за теє не приймайся (ІМФЕ, 29-3, 127, ЗІ).
3. Кайся, кайся та в каглу не пхайся (ІІрип., 155).
4. Каяття пізно приходить (Ном., 45; Укр. пр., 1963, 731).
5. Покаявся злодій у ягодах (Ном., 45).
6. Не кайся зраня встати і замолоду оженитися (ІІрип., 155).
7. По смерти нема каяння (Ном., 45).
8. Хай дурний кається, бо наперед не думається (Нрип., 155).
9. Хто згрішив, нехай кається (Н. н., Ів.-Фр.).
10. Як не покаєшся, тобі буде могила, а мені кобила (Укр. пр., 1963, 731).
Кипіти (від злості).а) Пізнати з копит, що в нім кипит (Фр., II, І, 292); б) По парі Пізнати, чим серце кипит (Фр., II, 2, 503). Помста, відплата.
1. Буде колись виплата межи нами (Фр., І, 1, 181).
2. Не пометись чоловіку, бо окошиться не на тобі, а на твоїх дітях І ІМФЕ, 8-К2, 17, 72, Яворн.).
3. Не роби нікому зла, бо помста в десять раз більша бува (ІМФЕ, 14-3, 211, 17).
Миритися.1. а) Два коти в однім мішку не помиряться (Укр. пр., 1963, 709); ) Два ведмеді в одному барлозі не уживуться (Укр. пр., 1963, 709).
2. За масляні вишкварки не помирились (Там же).3. Окунь з раком не помиряться (Там же).
4. Очерет з лозою не помиряться: хоч вітру нема, все лаються (Там же).
5. Самому йти мириться не годиться, а посла послать — будуть люди знать (Укр. пр., 1963, 711).
Пеню зробити.
1. Зроблю тобі на неню (Укр. пр., 1963, 346).
2. Так робиш, як мені на пеню (Там же).
3. Хіба я на себе буду пеню волокти (Укр. пр., 1963, 380). Терпець урвався.
Тримався, аж поки терпець урвався (Укр. пр., 1963, 707). Ударити когось.
1. Вдарив не по коневі, а по дишлю (1МФЕ, 14-3, 211, 173).
2. Вдар по столі, а ножиці відізвуться (Вік живи, 34).
3. В п'яти мірив, у ніс вдарив (ІМФЕ, 29-3, 113, 187).
4. Де вдарить, там трава не росте (Фр., І, 1, 142).
5. а) Замахни, та не вдар! (Укр. пр., 1963, 722); б) Замірся, та не вдар! (Ном., 74; Укр. пр., 1963, 722); в) Намірся, та не вдар! (Укр. пр., 1963, 337); г) Хоч замірився, та не вдарив (Н. н., Вол.).— Рос: Даль, 126; біл.: Грі, 2, 361.
0. Замахнувся на лисицю, а вовка вдарив (Укр. пр., 1955, 269).
7. Замахнувся сильно, а вдарив — погладив (ІМФЕ, 14 3, 211, 159).
8. Патик все два кінці має, котрим ударить, ніхто не знає (ІМФЕ, 29-3, 121, 31).
9. Раз ударив, а пять знаків зробив (Фр., І. 1, 142).
10. Ударив у губу та й забув рахубу (Ном., 112).
11. а) Хто хоче пса ударити, той кия знайде (Писі., 286; Укр. пр., 1955, 292); б) Хто схоче собаку вдарити, той кия найде (Шиш.-Іл.. 78; Ном., 180; ІМФЕ, І 7, 705, 2); в) Хто схоче вдарити псюку, знайде дрюка (Ном., 190); г) Вдарити псюку — знайде дрюка (Укр. пр.. 1963, 348); д) Хто схоче пса ударити, той кия знайдо (Ном., 102; Укр. пр., 1955, 292; 1963, 348); ... той бука знайде (Прип., 315); ... той знайде пня (//. и., Львівщ.); є) Хто хоче пса ударити, той все патика знайде (ІМФЕ, 29 3, 139, 8); в) Хто хоче пса вдарити, камінь найде (ВІК живи, 20); ж) Хто хоче вдарити, знайде чим (Фр., І, І, 242); з) Як захочеш собаку вдарити, знайдеш палицю (ІМФЕ, 14-3, 282, 32), Рос: Даль, 133; біл.: Вапап., 162; Г р., 2, 485.
Боронитися.
1. Сорока в ворони прохала оборони (Укр. пр., 1963, 19).
2. Ти його борони від собак, а він тобі показує кулак (Вік живи, 24); ... а він тобі покаже кулак (Укр. пр., 1955, 157).
Буча.
За онучу збили бучу (Ном., 69; Чуб., 290; Укр. пр., 1955, 222; 1963, 710).
Боротися.
1. Поборов та й випросив (Укр. пр., 1963, 356).
2. Хто бореться, а в кого чуб мокріє (Веч. Київ, 1973, 2. II).
3. Хто ся боре, тому не горе (Укр. пр., 1955, 72).
Брати за чуба.
Ні з сього, ні з того, бери за чуб один другого (Укр. пр., 1963, 710).
Випихати, витручати.
1. Випхали го за двері, аж носом землю запоров (Фр., І, 1, 185).
2. Випроваджу я тебе з псами (Фр., І, 1, 183).
3. Випровадився власним коштом (Там же).
4. а) Коли не викинув, то випхав (Фр., І, 1, 173); б) Як не вигнав, витрутив (ІМФЕ, 14-3, 282, 32).
Г). Як гороху, так знайомих, куди не піду, то випхнуть (Укр. пр., ГШ, 685). Вороги.
1. Без ворогів у світі не проживеш (Фр., І, 2, 258; Прип., 55).
2. Бере вороги під ноги! (Фр., І, 1, 118).
3. Більше приятелів, більше і ворогів (Укр. пр., 1963, 706).
4. Борони мене, боже, від приятеля, бо з ворогом я собі дам раду і шп., 54).
Важкий ворог, як у себе дома та у своєму роді (Укр. пр., 1963,
,06).. Від ворога учися розуму! (Прип., 54).
7. а) Ворога напій і нагодуй, а ворог ворогом таки буде (Ном., Укр. пр., 1963, 707); б) Напій і нагодуй — ворог ворогом! Ти
йому хліба й солі, а він камінь за плечима (Укр. пр., 1963, 707).
8. Ворога не гніви: напій, накорми і на дорогу хліба-солі дай (Ном., 185).
0. Ворог в дорозі, що смерть на порозі (ІМФЕ, 14 3, 386, 606).
10. Ворог знає більш про тебе, як ти сам про себе (Прип., 54).
11. Ворог мого ворога — мій приятель (Укр. пр., 1963, 703).
12. а) Ворог не спить (Фр., 1, 2, 259); б) Ворог не дріма (П. п..
Ни.,.).
13. Ворог твій має бистрі очі та чуйні вуха (Прип., 54).
14. Ворогу все оддай, а сам так останься — аби дальше від лиха t Чом., 185; Укр. пр., 1963, 707).
15. а) Ворога хлібом та сіллю карай (Ном., 185; Укр. пр., 1963, і; б) Ворогу дай хліба і солі (Ном., 185); в) Ворога напій, накор-
ін ще й на дорогу дай; г) Ворога накорми, ще й дорогу покажи ом., 185). 1ft. Гірший свій ворог, як чужий (Фр., І, 2, 232).
17. Дай мені, боже, дурних ворогів мати (Фр., І, 2, 259).
18. Де погано діло ведеться, там ворогам добре живеться (ІМФЕ, З, 211, 32).
19. Думка й вороги закують у ланцюги (Укр. пр., 1963, 706).
20. Зробити так, щоб аж ворогам було тяжко (Там же).
21. І ворог у спільному нещасті милий (Прип., 54).
22. І ворогові своєму не зичив би того (Зін., 229).
23. а) Кождий собі не ворог (Зін., 229); б) Ніхто собі не ворог /. 2, 260).
24. Краще мати справу з розумним ворогом, ніж з дурним другом ІМФЕ, 14-3, 211, 246).
25. Ліпше мати ворога ізпереду, як іззаду (Прип., 55).
26. Мати сто друзів — мало, а одного ворога — багато (ІМФЕ, 14-3, 211, 262).
27. а) Мені так між ворогами, як тій криниці між дорогами (Ном., 185; Укр. пр., 1963, 706); б) Мені так межи ворогами, як тій керничці між дорогами (Фр., І, 2, 259).
28. Можна ворогові простити, але не вірити (Прип., 54).
29. а) Набув, як сокола, а збуває, як ворога (Там же); б) Добувались, як города, а збуваєм, як ворога (Н. н., Сумщ.).— Рос: Симоні, 181; Даль, 863.
30. На ворога і собака бреше (Ном., 184; Укр. пр., 1936, 279; 1963,
706).
31. Найбільший ворог — це бувші приятелі (ІМФЕ, 14-3, 211, 32).
32. Най наші вороги плачуть, не ми (Фр., І, 2, 259).
33. а) Не бійся ворога сильного, а бійся друга дурного (ІМФЕ, 8 'і, 392, 43); б) Не бійся розумного ворога, а бійся дурного приятеля (//. ск., 1971, 87).— Рос: Снег., 492.
34. а) Не буде добра, як між своїми вражда (Укр. пр., 1955, 69); б) Не буде добра, коли в хаті вражда (ІМФЕ, 29-3, 128, 31).
35. Не вчи ворога, бо сам собі нашкодиш (Фр., І. 2, 301). ЗО. Не діждуть наші вороги в долоні плескати (Фр., 1, 2, 259).
37. Не кожен ворог стільки біди принесе, як дурний приятель (//. W., Ів.Фр.).
38. Нема гіршого, як мати мудрого ворога (Прип., 55).
39. а) Не нагодуй його хлібом, не буде тобі ворог (Ном., 185; Укр. пр., 1963, 707); б) Не корми хлібом — не будеш мати ворога (II. п., Ів.-Фр.); в) Ноти ворога не наживеш, поки йому добра не зробиш (Укр. пр.. 1963, 706); г) Поти не будеш ворога мати, поки його своїм хлібом не нагодус.іп (Ном., 185); д) Хочеш ворога мати, нагодуй його хлібом (Фр., 1,2, 260).— Рос: Жуков, 275; біл.: /'/).. /, 462.
49. а) Не так тії вороги, як ті добрі люди (ІМФЕ, 14 3, 211, 134): б) Не так вороги, як ті добрі люди (Укр. пр., 1963, 706).
41. Не ТОЙ ворог, ш,о перед тобою, а той, що за спиною (Укр. пр., 1955, 159; 1963, 357; II. ск., 1971, 154).
42. Нехай тепер наші вороги на кутні сміються! (Укр. пр., 1963,
706).
43. Ніякий ворог так не допече, як свій домашній (Фр., 1, 2, 260).
44. Од ворога вріж поли та тікай! (Укр. пр., 1963, 706).
45. Од ворога сховаєшся, як у землю вкопаєшся (Ном., 280).
46. Ой вороги, щоб ви погибли до ноги! (Укр. пр., 1955, 72; ІМФЕ, 1-5, 462, 73).
47. Пізнати брата по слові, а ворога по мові (ІМФЕ, 29-3, 135, 31).
48. Подумай, яку провину ти вчинив, коли тя ворог похвалив (ІМФЕ, 14-3, 211, 174).
49. а) Приятеля радо вітай, від ворога скоро втікай (ІМФЕ, 29-3, 113, 31); б) Приятеля тримайся, від ворога втікай (ІМФЕ, 29-3, 142, 31).
59. Свій своєму не ворог (Зін., 247).
51. Скачи, враже, як пан каже! (Фр., І, 2, 260; Прип., 55).
52. Спільний ворог навіть ворогів єднає (Прип., 55).
53. а) Стережися все хитрих ворогів, що під тобою хотять прорити рів (ІМФЕ, 29-3, 113, 39); б) Стережися того, хто тобі ворог! (Укр. пр., 1963, 706).
54. Хочеш ворога нажити — позич йому грошей (Фр., 1. 2, 260).— Див. позичати.
55. Через вороги тяжко до пекла дістатися (Висл., 252); ... тяжко в пеклі бути (Прип., 33).
56. Чоловік собі не ворог (Укр. пр., 1963, 706).
57. а) Як ти смутишся, вороги ся тішать; б) Як ти тішишся, ороги смутяться (Ном., 185); в) Як ти тішишся, вороги смутяться, к ти смутишся, вороги тішаться (Укр. пр., 1963, 706).
Давати, всипати (у зн. бити).
1. Але ж дався він взнаки! (Укр. пр., 1963, 719).
2. а) Всипали му, як бобу (Фр., І, 2, 275); б) Всипали му гарячих (Фр., І, 2, 427).
3. Дав йому луння добре — довго буде джмелів слухати (Укр. пр., 963, 723).
4. Дав му, кілько сі влізло (Фр., І, 2, 518).
5. Дав йому дулю через кишеню (Укр. пр., 1963, 469).
6. Ой дам я тобі перцю (Ном., 71).
7. Так йому дали табаки понюхать, і тепер стидно між народ Укр. пр.. 1963, 723).
Гризти когось, гризтися.
1. Вдень погризуться, а вночі полижуться (Прип., 94).
2. Підгризайся, а не дайся (Фр., І, 1, 206).
3. Все село напало: ледве відгризлась (Н. п., Рое.).
4. Де пси свої гризуться, там чужий не мішайся (Ном., 183).— ос: Снєг.,
5. Дірку в голові прогризла (Укр. пр., 1955, 220; 1963, 341).
6. Коли б сім собак, то б од сімох од'їлась (Ном., 66; Укр. пр., 963. 341).
7. Кішки гризуться — мишам привілля (Укр. пр., 1963, 708).
8. а) Отакі, матінко, лихі люди: як напало на мене семеро переку-ок, то ледве одгризлась (Укр. пр., 1936, 475; 1961, 255); б) Ледве від імох відгавкалась (//. ск., 1971, 172).
9. Ото гризуться! І хвостів не зостанеться (Укр. пр., 1963, 707).
10. Свої собаки гризуться, чужі не мішайся (ІМФЕ, 29-3, 123, ЗІ).
11. Свої собаки погризуться і помиряться (Там же).
12. Хоч привяжи, то він гризеться (Укр. пр., 1963, 349).
13. Як кішки гризуться, миші тішаться (ІМФЕ, 29-3, 123, 31).
14. Як напало на мене сім зарічанок, а я сама, то насилу відгризлась (Укр. пр., 1963, 341).
їстися, уїдливий.
1. а) Да нас би із'їли, не соливши (Укр. пр., 1963, 346); б) З'їв би, не посоливши (Н. ск., 1971, 173).
2. Живцем їсть (Укр. пр., 1963, 718).
3. Жує мені голову (Укр. пр., 1963, 719).
4. Мов спасівська муха, усім очі виїдає (Укр. пр., 1963, 342).
5. Ну з біса хлопця, а яке уїдливе! (Укр. пр., 1963, 720).
6. а)Приміг би —очима з'їв; б)Приміг би — проковтнув (Укр.пр., 1963, 344).
7. Свої собаки поїлися (Укр. пр., 1963, 708).
8. а) Таке уїдливе! (Укр. пр., 1963, 341); б) Таке в'їдливе, що возьми та прямо і наплюй йому серед лоба! (Укр. пр., 1963, Т20).
Грозити.
1. Не бере мольбою, чи не візьме грізьбою (Ком., 20).
2. Хто грозить, той перестерігає (Прип., 297). Ганьба, ганьбити (лаяти).
1. Від ганьби не сховаєшся (Фр.. 1, 2, 313).
2. а) Ганьба очей не виїсть, але не дає сі межи люди показати (Фр., І, 2, 313); б) Ганьба — не дим, очі не виїсть (Н. ск., 1964, 93); в) Хоч ганьба очі не виїсть, але не дає між люди показатися (Укр. пр., 1936, 145; 1955, 267); ... але не дасть між люди показатися (Вік живи, 27); ... але між люди не пускає (1МФЕ, 14-3, 21, 32).
3. Ганьбою не візьмеш, так силою діймеш (Шиш.-Іл., 17; Ном.,
76).
4. а) Його ганьбити — на стіну горохом метати; б) Його ганьби ти — то так, як на воду плювати (Фр.. І, 2. 315).
5. Легше ганьбити, ніж самому зробити (Там же).
6. Най би ганьбили, аби не били (Там же).
7. Такої ти ганьби нароблю, що сі в десятьох водах не вмиєш (Фр., І, 2, 31',).
8. Через ганьбу не тяжко в біду впасти (Там же). Гнів.
1. Без сили надаремний гнів (Ном., 66).
2. Гнівається — треба би червоної шапки, аби го перепросити (Фр., І, 2. 348).
3. Гнів без СИЛИ в бік колька (<1>р., І. 2, 347).
4. а) ГНІВ кров псу»: (Алекс, 42)', б) Гнів псує кров (Прип., 68).
5. Гнів народу страшний (Прип., 68).
6. Гнів це сліпий дорадник (Там мес).
7. ГНІВНИЙ, аж му з носа капає (Фр., І. 2. 348).
8. Гнівний, ЩО аж зубами скрегоче (Там же).
9. а) Гніву ся не бою, о ласку не стою (Фр., І. 2. 347); б) Гніву твого не боюся і без ласки обійдуся (Прип., 68).
10. Гнів чоловіка сушить (ШФЕ, 29-3, 124, 31).
11. Ліпший свого гнів, як чужого ласка (Фр., ПІ, /. 66).
12. а) На гнів не запертий хлів (Ільк., 55); б) На гнів не зачинити хлів (Прип.. 68); в) На твій гнів не заплели хлів (Укр. пр., 1936, 277; 1963, 721); г) Ти свій гнів запри в хлів (Фр.. І. 2. 348). — Віл.: Тр.. 2, 17.
13. На гнів нема ліків (Ільк., 55; Ном., 66; Укр. пр., 1936. 294; 1963, 340).— Віл.: Тр., 2, 259.
14. Не гнівайся та й не перепрошуй (Фр., І, 2, 348).
15. Ні гніву, ні ласки (Прип., 68).
16. Розгнівався, бо муха йому на ніс сіла (Укр. пр., 1963, 342).
17. У гніві чоловік сам не знає, що робить (Алекс, 42).
18. У гніві чоловік сам себе не тямить (Там же).
19. Якби не гнів, то б і перепросин не було (Прип., 68). Заводитись, звада.
1. Де челядь не збісна, там хижа не тісна (Н. ск., 1964, 236).
2. Завелися, як той казав, багатий за багатство, а убогий — бозна за віщо вже (Укр. пр., 1963, 710).
3. а) Коли зачинає звада, не поможе й рада (Ільк., 45; Висл., 279); б) Як зачиняє звада, не поможе і рада (Ном., 69; Укр. пр., 1963, 707).
4. Нема теї хатки, де б не було звадки (Ном., 66).— Див. 1, хата.
5. Чого завелись, наче за межу? (Укр. пр., 1963, 710). Заїхати (вдарити).
1. Під'їхав його, що тільки ушима стрепенув (Укр. пр., 1963, 376).
2. Як заїхав, аж каганці в очах посвітилися (Укр. пр., 1963, 722). Кусати.
1. Блоха кусає, а за що — не знає (Укр. пр., 1963, 342; ІМФЕ, 1-5, 461, 192).
2. Він укусить і меду дасть (Укр. пр., 1963, 361).
3. а) В ноги цілує, а за серце кусає (7/. п.. Вол.); б) В ноги кланяється, а за п'яти кусає (Укр. пр., 1955, 151).— Біл.: Рапан., 55; Тр., 2, 321; в) Інший у ноги кланяється, а за п'яти кусає (Ном., 61; Укр. пр., 1936, 268; 1963, 347); г) В очі світить, поза очі кусає (//. п.. Бук.).
4. Де ся свої пси кусають, най ся чужі не мішають (Н. ск., 1964,
236).
5. Зв'ягливого не бійся, а кусливого (Укр. пр.. 1963. 346).
6. Красавиця. що з під столу кусається (Укр. пр., 1963, 348).
7. Кусай мене, пес, поки кров не потече (Укр. пр., 1963, 449).
8. Кусь мене, вовче, бо я тебе не можу! (Там же).
9. Найбільші гавкачі—то найменші кусачі (Прип., 257).
10. Не бий пса, не буде тя кусати! (Н. ск., 1964, 23).
11. Не всі ті кусають, що зуби виставляють (Прип., 257).
12. Не вір собаці, бо вкусить (Укр. пр., 1955, 159).
13. Не клади в рот пальця, бо одкусить (Укр. пр., 1955, 152).
14. Піди, псе, укуси мене, а потому біди не збудешся (Укр. пр., 1963, 720).
15. Пси кусають зубами, а баби язиками (7/. ск., 1964, 253).
16. Свій коли не вкусить, то ущипне (Укр. пр., 1963. 361).
17. Укусивши, не замажеш (Укр. пр., 1963, 721).
18. а) Укусить і зуби нохова (Укр. пр.. 1961, 153; 1963, 361); б) Укусить і кров замовить (Укр. пр., 1963, 361; Н. ск., 1971, 155).
19. Чим менша блоха, тим дужче вкусить (Укр. пр., 1963, 361).
20. Шаленая муха вкусила за вухо (Укр. пр., 1963, 343).
21. Щебече, як соловейко, а кусає, як гадюка (Укр. пр., 1955, 153).
22. Як не грій гадюку, вона все одно укусить (Укр. пр., 1955, 160).— Див. 1, гадюка.